Fuzzy Cultures

 

 

Als Kultur- und Kommunikationswissenschaftler befasst sich Jürgen Bolten mit den Fragen, was eigentlich als Kulturen definiert wird und wie sich diese beschreiben lassen. Sein Konzept der Fuzzy Cultures plädiert für ein offenes, mehrwertiges Kulturverständnis, das kulturelle Räume als dynamische Netzwerkstrukturen begreift. Als fuzzy werden in Anlehnung an Lotfi Zadehs Fuzzylogik Zustände bezeichnet, die unscharf und somit logisch mehrwertig bleiben (vgl. Bolten 2011, 2).

Von einem zweiwertigen zu einem mehrwertigen Kulturbegriff

Das zweiwertige Kulturverständnis der ersten Moderne basierte auf der Idee, jede Nation bilde ihre eigene homogene Gruppe und sei dadurch als in sich geschlossen zu betrachten. Demnach verliefen kulturelle synchron zu geographischen Grenzen und die eigene kollektive Identität ließ sich insbesondere durch die Abgrenzung zum Fremden konstruieren. Innerhalb dieser binären Logik ließen sich beispielsweise Faktoren wie Religion, Ethnie oder Sprache als kultureigen auslegen. Der Soziologe Ulrich Beck setzt diese Auslegung mit dem Bild eines Containers gleich (vgl. Bolten 2013, 2).

Netzwerk

Im Zuge der Globalisierung verlor diese Definition allerdings immer mehr an Realitätsanspruch. An die Stelle des Containers trat das Bild eines interkulturellen Netzwerks, welches nach Bolten das Alleinstellungsmerkmal des mehrwertigen Kulturbegriffs bildet. Seine Definition vollzieht einen Perspektivwechsel, welcher interkulturelle Reziprozitätsbeziehungen darlegt, anstatt die Differenzen zu betonen. So ist jedes Individuum gleichzeitig Mitglied verschiedener Kollektive, wodurch sich keine Generalisierungen mehr treffen lassen, sondern vielmehr von relativen Zugehörigkeitsgraden gesprochen werden muss. Dies gilt sowohl auf inter- als auch intrakultureller Ebene. Dadurch sind fuzzy Cultures stetigen strukturellen Veränderungsprozessen unterworfen und lassen sich nur als offen und heterogen beschreiben (vgl. Bolten 2011, 2–4).

Hervorzuheben ist, dass Boltens Kulturbegriff den ersten nicht ersetzt, sondern ihn mit einschließt. In der mehrwertigen Denkweise des ‚Sowohl-als-auch‘ wird  also die zweiwertige ‚Entweder-oder‘ integriert. Vergleichbar sei dieses Verhältnis mit dem daoistischen Yin und Yang, welche ohne das jeweils Andere undenkbar wären (vgl. Bolten 2011, 2). Umstritten ist, ob der mehrwertige Kulturbegriff der zweiten Moderne zuzuschreiben ist oder als Zwischenstadium der Modernen fungiert (vgl. Bolten 2013, 2).

Zooming

Das Problem des mehrwertigen Kulturbegriffs besteht darin, dass seine Komplexität in der Anwendung schnell zu einem analytischen Orientierungsverlust führen kann. Um diesem vorzubeugen, empfiehlt Bolten, zunächst auf die Mikroebene eines konkreten kulturellen Handlungsfelds heranzuzoomen, bevor auf die Makroebene der strukturellen Bedingungen wegzoomt wird. Durch den wiederholten Wechsel beider Perspektiven könne die Gefahr der Generalisierung vermindert werden, da die Erkenntnisse bereits von Beginn an in ein relatives Verhältnis gestellt würden. So erscheint aus Mikroperspektive alles meist viel heterogener als aus Makroperspektive (vgl. Bolten 2013, 3). Als weitere Veranschaulichung der strukturprozessualen Kulturbeschaffenheit dient Boltens Sandberg-Modell. 

 

 

? Teste Dein Wissen zu Fuzzy Cultures – hier geht’s zum Lückentext.

 

 

Literatur

Bolten, Jürgen (2014): Fuzzy Sandberg – oder: (Wie) lassen sich Kulturen beschreiben? http://iwk-jena.uni-jena.de/wp-content/uploads/2019/03/2014_Fuzzy_Sandberg.pdf [12.03.2020].

Bolten, Jürgen (2013): Fuzzy Cultures: Konsequenzen eines offenen und mehrwertigen Kulturbegriffs für Konzeptualisierungen interkultureller Personalentwicklungsmaßnahmen. http://iwk-jena.uni-jena.de/wp-content/uploads/2019/03/Bolten_2013_Fuzzy_Cultures.pdf [12.03.2020].

Bolten, Jürgen: Unschärfe und Mehrwertigkeit (2011): „Interkulturelle Kompetenz“ vor dem Hintergrund eines offenen Kulturbegriffs. http://iwk-jena.uni-jena.de/wp-content/uploads/2019/03/2011_Unschaerfe_Mehrwertigkeit_Ik-Kompetenz_fuzzy.pdf [12.03.2020].

Bolten, Jürgen (2010): Fuzzy Diversity’ als Grundlage interkultureller Dialogfähigkeit. http://iwk-jena.uni-jena.de/wp-content/uploads/2019/03/2010_FuzzyDiversity_EWE_Auernheimer.pdf [04.03.2020].

 

---

 

на русском языке

Как ученый в области культуры и коммуникации, Юрген Болтен занимается вопросами того, что на самом деле определяется как культура и как ее можно описать. Его концепция нечетких культур утверждает открытое, многозначное понимание культуры, которое представляет культурные пространства как динамические сетевые структуры. Следуя нечеткой логике Лотфи Заде, fuzzy относится к состояниям, которые остаются нечеткими и, таким образом, логически многозначными (ср. Bolten 2011, 2).

От двузначной к многозначной концепции культуры

Двузначное понимание культуры в первую современную эпоху основывалось на идее, что каждый народ образует свою собственную гомогенную группу и поэтому должен рассматриваться как самодостаточный. В соответствии с этим культурные границы проходили синхронно с географическими, а собственная коллективная идентичность могла быть построена, в частности, через демаркацию от чужого. В рамках этой бинарной логики такие факторы, как религия, этническая принадлежность или язык, могут быть интерпретированы как культурные. Социолог Ульрих Бек приравнивает эту интерпретацию к образу контейнера (см. Bolten 2013, 2).

Сеть

В ходе глобализации, однако, это определение все больше теряло свою претензию на реальность. На смену контейнеру пришел образ межкультурной сети, которая, по мнению Болтена, является уникальным преимуществом многозначной концепции культуры. Его определение несет в себе изменение перспективы, которая представляет межкультурные отношения взаимности вместо того, чтобы подчеркивать различия. Таким образом, каждый человек одновременно является членом различных коллективов, что означает, что больше невозможно делать обобщения, а скорее говорить об относительных степенях принадлежности. Это касается как межкультурного, так и внутрикультурного уровня. В результате нечеткие культуры подвержены постоянным структурным процессам изменения и могут быть описаны только как открытые и гетерогенные (ср. Bolten 2011, 2-4).

Следует подчеркнуть, что концепция культуры Болтена не заменяет первую, а включает ее. В многозначном способе мышления „и/и“, таким образом, интегрируется двухзначное „или/или“. Эти отношения можно сравнить с даосскими инь и ян, которые были бы немыслимы без соответствующего другого (ср. Bolten 2011, 2). Спорным является вопрос о том, можно ли отнести многозначную концепцию культуры ко второй современности или она функционирует как промежуточный этап современности (ср. Болтен 2013, 2).

Увеличение

Проблема многозначной концепции культуры заключается в том, что ее сложность в применении может быстро привести к аналитической потере ориентации. Чтобы предотвратить это, Болтен рекомендует сначала увеличить масштаб на микроуровне конкретного поля культурного действия, а затем увеличить масштаб на макроуровне структурных условий. Многократное переключение между этими двумя перспективами позволяет снизить опасность обобщения, поскольку выводы уже с самого начала будут находиться в относительной взаимосвязи. Таким образом, с микро-перспективы все обычно выглядит гораздо более неоднородным, чем с макро-перспективы (ср. Bolten 2013, 3). Модель Сандберга, предложенная Болтеном, служит еще одной иллюстрацией структурно-процессуальной природы культуры.

 

---

 

українською мовою

Як культуролог і дослідник комунікацій, Юрґен Болтен займається питаннями того, що насправді є культурою і як її можна описати. Його концепція нечітких культур обстоює відкрите, багатозначне розуміння культури, яке розглядає культурні простори як динамічні мережеві структури. Наслідуючи нечітку логіку Лотфі Заде, нечіткий стосується станів, які залишаються нечіткими і, таким чином, логічно багатозначними (див. Bolten 2011, 2).

Від двозначної до багатозначної концепції культури

Двозначне розуміння культури в першу модерну епоху ґрунтувалося на ідеї, що кожна нація утворює власну гомогенну групу і, таким чином, повинна розглядатися як самодостатня. Відповідно до цього, культурні кордони проходили синхронно з географічними, а власну колективну ідентичність можна було конструювати, зокрема, через демаркацію від чужого. В рамках цієї бінарної логіки такі фактори, як релігія, етнічна приналежність чи мова, можна було інтерпретувати як культурні. Соціолог Ульріх Бек прирівнює цю інтерпретацію до образу контейнера (див. Bolten 2013, 2).

Мережа

Однак у процесі глобалізації це визначення дедалі більше втрачало свою відповідність дійсності. На зміну контейнеру прийшов образ міжкультурної мережі, яка, на думку Болтена, є унікальною торговою точкою багатозначного поняття культури. Його визначення здійснює зміну перспективи, яка представляє міжкультурні відносини взаємності замість того, щоб підкреслювати відмінності. Таким чином, кожен індивід є членом різних колективів одночасно, а це означає, що більше не можна робити узагальнень, а радше говорити про відносні ступені приналежності. Це стосується як міжкультурного, так і внутрішньокультурного рівня. Як наслідок, нечіткі культури піддаються постійним структурним процесам змін і можуть бути описані лише як відкриті та гетерогенні (див. Bolten 2011, 2-4).

Слід підкреслити, що концепція культури Болтена не замінює першу, а включає її. Таким чином, у багатозначному способі мислення „і/і“ інтегрується двозначне „або-або“. Цей зв’язок можна порівняти з даоським інь та янь, які були б немислимі без відповідного іншого (див. Bolten 2011, 2). Спірним є питання, чи можна віднести багатозначну концепцію культури до другого модерну, чи вона функціонує як проміжний етап між модернами (див. Bolten 2013, 2).

Масштабування

Проблема багатозначної концепції культури полягає в тому, що її складність у застосуванні може швидко призвести до втрати аналітичної орієнтації. Щоб запобігти цьому, Болтен рекомендує спочатку збільшити масштаб на мікрорівні конкретного поля культурної дії, перш ніж зменшувати до макрорівня структурних умов. Неодноразове перемикання між цими двома перспективами може зменшити небезпеку узагальнення, оскільки висновки вже від самого початку будуть розміщені у відносному зв’язку. Таким чином, з мікроперспективи все зазвичай виглядає набагато більш неоднорідним, ніж з макроперспективи (див. Bolten 2013, 3). Модель Сандберга Болтена слугує ще однією ілюстрацією структурно-процесуальної природи культури.