Mit dem Laden des Videos akzeptieren Sie die Datenschutzerklärung von YouTube.
Mehr erfahren
Der Zweck des Sandberg-Modells ist, das kulturelle Wechselverhältnis von strukturellen sowie prozesshaften Bedingungen abzubilden. Entworfen wurde die Metapher vom Kultur- und Kommunikationswissenschaftler Jürgen Bolten, der sie zur Verbildlichung seiner Fuzzy Cultures benutzt. Mit seinem Modell versucht er eine Kulturbeschreibung zu etablieren, die sich weder in der Übergeneralisierung (falsche Homogenität) noch in der Unübersichtlichkeit verliert, sondern eine strukturprozessuale Perspektive einnimmt.
Aufbau des Sandberg-Modells
1. Kann-Schicht:
Die geringste Verbindlichkeit und damit höchste Dynamik kommt neuartigen Konventionen zu, welche sich nur gruppen- oder kontextspezifisch etablieren. Aufgrund ihrer Diversität sind sie meist nur temporär anzufinden und brauchen am längsten, um strukturell verankert zu werden. Wie der Flugsand können sie jederzeit an- und weggeweht werden und es lässt sich kaum erkennen, welches Sandkorn sich in den bestehenden Berg integriert (Bsp. Anglizismen, Jugendsprache, Modetrends).
2. Soll-Schicht:
Die mittlere Ebene bilden allgemeingültige Verhaltensregeln oder gruppenspezifische Traditionen und Rituale. Durch ihre starke Konventionalisierung sind sie strukturell fest verankert und kaum beweglich. Vergleichbar sind sie mit der Formveränderung der sandigen Oberfläche, welche sich erst durch die längere Betrachtung erkennen lässt (Bsp. Karneval, Oktoberfest).
3. Muss-Schicht:
Das Fundament eines Kulturkreises bilden die Gesetze, moralischen Grundwerte und natürlichen Umweltbedingungen. Sie stellen den Kern einer Gesellschaft dar und fordern die höchste Stufe der Verbindlichkeit ein. Aufgrund ihrer langen Entstehungsgeschichte weisen sie die niedrigste Flexibilität auf und werden oftmals unreflektiert als „Norm“ angenommen. Damit sind sie vergleichbar mit dem Boden eines Sandbergs, auf dessen Jahrhunderte alter Sandschicht allmählich eine Düne herangewachsen ist (Bsp. Grundgesetz).
Umso stärker also gesellschaftliche Handlungen strukturell verankert sind, desto länger brauchen sie, um sich zu verändern. Die Metapher wird von Bolten auch als Fuzzy Sandberg bezeichnet, da die Konturen des Hügels aufgrund des stetigen Flugsandes unscharf bleiben (vgl. Bolten 2014, 2 f.).
Literatur
Bolten, Jürgen (2014): Fuzzy Sandberg – oder: (Wie) lassen sich Kulturen beschreiben? http://iwk-jena.uni-jena.de/wp-content/uploads/2019/03/2014_Fuzzy_Sandberg.pdf [12.03.2020].
Bolten, Jürgen: Sandberg-Modell. Arbeitsblatt. http://ikkompetenz.thueringen.de/wp-content/uploads/2017/07/sandberg-modell-einleitung.pdf [12.03.2020].
IntercultureTV: Das Sandberg-Modell. Erklärungsvideo. https://www.youtube.com/watch?v=dEecRnyOeU8 [12.03.2020].
на русском языке
Цель модели Сандберга – изобразить культурную взаимосвязь структурных и процессуальных условий. Метафора была разработана ученым в области культуры и коммуникации Юргеном Болтеном, который использует ее для иллюстрации своих нечетких культур. С помощью своей модели он пытается создать описание культуры, которое не теряет ни в чрезмерном обобщении (ложной однородности), ни в путанице, но принимает структурно-процессуальную перспективу.
Структура модели Сэндберга
1. факультативный слой:
Наименее обязательный и, следовательно, наиболее динамичный – это новые типы конвенций, которые устанавливаются только в зависимости от группы или контекста. В силу своего разнообразия они обычно встречаются лишь временно, и им требуется больше всего времени, чтобы структурно закрепиться. Подобно дрейфующему песку, они могут быть разнесены в любое время, и трудно сказать, какая песчинка впишется в существующую гору (например, англицизмы, молодежный язык, модные тенденции).
2-й целевой слой:
Средний слой образован общепринятыми правилами поведения или специфическими для группы традициями и ритуалами. В силу своей сильной конвенционализации они структурно прочно закреплены и малоподвижны. Их можно сравнить с изменением формы песчаной поверхности, которое можно распознать только при длительном наблюдении (например, карнавал, Октоберфест).
3. обязательный слой:
Основу культурной группы составляют законы, основные моральные ценности и естественные условия окружающей среды. Они представляют собой ядро общества и требуют высочайшего уровня приверженности. В силу своей долгой истории происхождения они обладают наименьшей гибкостью и часто принимаются нерефлексивно как „норма“. Это делает их сравнимыми с почвой песчаной горы, на многовековом слое песка которой постепенно выросла дюна (например, Основной закон).
Чем больше социальные действия структурно закреплены, тем больше времени требуется для их изменения. Болтен также называет эту метафору нечеткой песчаной горой, поскольку контуры холма остаются размытыми из-за постоянного перемещения песка (ср. Bolten 2014, 2 f.).
українською мовою
Мета моделі Сандберга – зобразити культурний взаємозв’язок структурних і процесуальних умов. Метафора була розроблена вченим у галузі культури та комунікації Юргеном Болтеном, який використовує її для ілюстрації своєї книги „Нечіткі культури“. За допомогою своєї моделі він намагається створити опис культури, який не загубиться ні в надмірному узагальненні (хибній гомогенності), ні в плутанині, але прийме структурно-процесуальну перспективу.
Структура моделі Сандберга
1. факультативний шар:
Найменш зобов’язуючими, а отже, найбільш динамічними є нові типи конвенцій, які створюються лише на груповій чи контекстуальній основі. Через свою різноманітність вони зазвичай існують лише тимчасово і потребують найдовшого часу для того, щоб стати структурно закріпленими. Подібно до дрейфуючого піску, вони можуть бути нанесені і знесені в будь-який момент, і важко сказати, яка піщинка інтегрується в існуючу гору (наприклад, англіцизми, молодіжна мова, модні тенденції).
2-й цільовий шар:
Середній шар утворюють загальноприйняті правила поведінки або специфічні для групи традиції та ритуали. Через сильну конвенціоналізацію вони структурно міцно закріплені і майже не піддаються змінам. Їх можна порівняти зі зміною форми піщаної поверхні, яку можна розпізнати лише через тривале спостереження (наприклад, карнавал, Октоберфест).
3. обов’язковий шар:
Фундамент культурної групи формують закони, основні моральні цінності та природні умови навколишнього середовища. Вони становлять ядро суспільства і вимагають найвищого рівня відданості. Через свою давню історію походження вони мають найменшу гнучкість і часто приймаються без рефлексії як „норма“. Це робить їх подібними до ґрунту піщаної гори, на багатовіковому шарі піску якої поступово виросла дюна (наприклад, Основний Закон).
Чим більше соціальні дії структурно закріплені, тим довше вони змінюються. Болтен також називає цю метафору розмитою піщаною горою, оскільки контури пагорба залишаються розмитими через постійний рух піску (див. Bolten 2014, 2 f.).
на български език
Целта на модела на Сандберг е да изобрази културната взаимовръзка на структурните, както и на процесуалните условия. Метафората е разработена от културолога и комуникатора Юрген Болтен, който я използва, за да илюстрира своите „Размити култури“. Със своя модел той се опитва да създаде описание на културата, което не се губи нито в прекомерни обобщения (фалшива хомогенност), нито в объркване, а възприема структурно-процесуална перспектива.
Структура на модела на Сандберг
1. незадължителен слой:
Най-слабо обвързващ и следователно най-динамичен е новият тип конвенции, които се установяват само в зависимост от групата или контекста. Поради разнообразието си те обикновено се откриват само временно и отнема най-много време да се закрепят структурно. Подобно на носещия се пясък, те могат да бъдат разнесени и отнесени по всяко време и е трудно да се каже коя песъчинка ще се интегрира в съществуващата планина (напр. англицизми, младежки език, модни тенденции).
Втори целеви слой:
Средният слой се формира от общовалидни правила за поведение или специфични за групата традиции и ритуали. Поради силната си конвенционализация те са структурно здраво закрепени и трудно подвижни. Могат да бъдат сравнени с промяната във формата на пясъчната повърхност, която може да бъде разпозната само чрез по-продължително наблюдение (напр. карнавал, Октоберфест).
3. мустакат слой:
Основата на една културна група се формира от законите, основните морални ценности и природните условия на средата. Те представляват ядрото на едно общество и изискват най-висока степен на ангажираност. Поради дългата си история на възникване те имат най-ниска гъвкавост и често се приемат нерефлексивно като „норма“. Това ги прави сравними с почвата на пясъчна планина, върху чийто вековен слой пясък постепенно израства дюна (напр. Основният закон).
Колкото повече социалните действия са структурно закотвени, толкова по-дълго време е необходимо за тяхната промяна. Болтен нарича метафората и размита пясъчна планина, тъй като контурите на хълма остават размити поради постоянното носене на пясък (вж. Bolten 2014, 2 f.).
eesti keeles
Sandbergi mudeli eesmärk on kujutada nii struktuuriliste kui ka protsessuaalsete tingimuste kultuurilist seost. Selle metafoori töötas välja kultuuri- ja kommunikatsiooniteadlane Jürgen Bolten, kes kasutab seda oma Fuzzy Cultures’i illustreerimiseks. Oma mudeliga püüab ta luua kultuuri kirjeldust, mis ei kaota end liigses üldistamises (valehomogeensuses) ega segaduses, vaid võtab vastu struktuurilis-protsessuaalse perspektiivi.
Sandbergi mudeli struktuur
1. vabatahtlik kiht:
Kõige vähem siduvad ja seega kõige dünaamilisemad on uut tüüpi konventsioonid, mis kehtestatakse ainult rühma- või kontekstispetsiifiliselt. Oma mitmekesisuse tõttu leidub neid tavaliselt ainult ajutiselt ja nende struktuurne kinnistumine võtab kõige kauem aega. Nagu triiviv liiv, võib neid igal ajal peale ja ära puhuda ning on raske öelda, milline liivatera integreerub olemasolevasse mäestikku (nt anglismid, noorte keelekasutus, moesuundumused).
2. sihtkihi:
Keskmise kihi moodustavad üldkehtivad käitumisreeglid või grupispetsiifilised traditsioonid ja rituaalid. Tugeva konventsionaliseerituse tõttu on need struktuuriliselt kindlalt ankurdatud ja vaevalt liigutatavad. Neid võib võrrelda liivapinna vormi muutumisega, mida on võimalik ära tunda ainult pikema vaatluse teel (nt karneval, Oktoberfest).
3. mustkihi:
Kultuurirühma vundamendi moodustavad seadused, põhilised moraaliväärtused ja looduslikud keskkonnatingimused. Need kujutavad endast ühiskonna tuumikut ja nõuavad kõige suuremat pühendumust. Pikaajalise päritolu tõttu on nad kõige väiksema paindlikkusega ja neid aktsepteeritakse sageli refleksioonitult kui „normi“. Seetõttu on need võrreldavad liivamäe pinnasega, mille sajandite pikkuse liivakihi peale on järk-järgult kasvanud düün (nt Põhiseaduse).
Mida rohkem on sotsiaalsed tegevused struktuuriliselt kinnistunud, seda kauem võtab nende muutmine aega. Bolten nimetab metafoori ka häguseks liivamäeks, sest mäe piirjooned jäävad pideva liiva triivimise tõttu häguseks (vrd. Bolten 2014, 2 f.).