Комунікація (міжкультурна)

Міжкультурна комунікація означає „міжособистісну взаємодію за допомогою мовних кодів між членами різних груп або культур“ і складається з терміну „інтеркультурність“, „терміну для філософської та культурно-наукової концепції відносин між […] культурами“ і латинського слова communicatio „спілкування/розуміння“ (Metzler Lexikon 2013, 343-344 u. 389).

Форма взаємодії

У цьому контексті „спосіб спілкування, що вивчається, зокрема, в контексті етнолінгвістики, прагматики та соціолінгвістики“ у формі „мовлення, жестів, міміки“ (Lexikon der Sprachwissenschaft 2008, 302), а також, згідно з Люсебрінком, з урахуванням „матеріальної культури“ (Lüsebrink 2004, 10), є формою взаємодії „між людьми з різних (суб)культурних кіл, успішна комунікація яких нерідко перебуває під загрозою через упередження (стереотипи) та непорозуміння, зумовлені культурними відмінностями“ (Lexikon der Sprachwissenschaft 2008, 302).

Ключова кваліфікація

Термін виник у 1960-х роках у США в рамках формування теоретичних концепцій міждисциплінарних комунікативних досліджень. Починаючи з 1970-х років, у Німеччині також розвиваються емпіричні дослідження з акцентом на „зв’язок мови, ситуацій та ідентичності з формами та інтерпретаціями дії“ (Metzler Lexikon 2013, 344).

У контексті невпинно прогресуючої глобалізації цей „динамічний (комунікативний) процес, зумовлений емпатією, толерантністю та культурно-специфічними знаннями, формує мету продукування спільних смислів“ і на цьому тлі є ключовою кваліфікацією, затребуваною сьогодні в „усіх сферах суспільства“ (Metzler Lexikon 2013, 344).

Система культурних орієнтацій

За словами Подсядловського, це адаптація до інших культур, яка передбачає (міжкультурну) компетентність. Йдеться про „розуміння системи орієнтації сприйняття, мислення і цінностей […] інших культур“ і застосування її у власному „мисленні і діях в іншокультурному полі дії“ (Podsiadlowski 2004, 50). Наприклад, міжкультурна комунікація сприяє „успішній міжнародній діяльності“ в контексті ділових поїздок (див. Podsiadlowski 2004, 45-47).

Етнологія і влада

З іншого боку, для Люсебрінка „міркування історичного контексту“, а також поточні процеси розвитку, беручи до уваги розвиток засобів масової інформації, також відіграють важливу роль в отриманні максимально диференційованої загальної картини міжкультурної комунікації (див. Lüsebrink 2004, 12).

Водночас він критикує її сильну орієнтацію на сферу дії економіки, посилаючись на „соціальні центри влади“, а також на „негуманну інструменталізацію з боку цих центрів“, що часто призводить до цього. Справжнє поле роботи антропології, тобто дослідження складного і багатошарового „поняття культури“, втрачається, якщо не брати до уваги „групи і суспільства, що живуть на периферії, [тобто] на межі влади в глобальній системі“ (Lüsebrink 2004, 46 f.). Також сумнівно, наскільки однобічна адаптація до чужих культурних контекстів, про яку говорить Подсядловський, може забезпечити успішне людське співіснування в довгостроковій перспективі.

Література

Bußmann, Hadomud (2008): Міжкультурна комунікація. У: Lexikon der Sprachwissenschaft. 4th ed. Штутгарт: Kröner, 302.

Люсебрінк, Ганс-Юрґен (2004): Концепції міжкультурної комунікації. Теоретичні підходи та практичні рекомендації в міждисциплінарній перспективі. Санкт-Інгберт: Röhrig Universitätsverlag.

Мюллер-Гартманн, Андреас (2013): Міжкультурна комунікація. В: Нюннінг, Ансгар (ред.): Метцлер Лексикон. Літературна та культурна теорія. Підходи – Персоналії – Основні терміни. 5th ed. Штутгарт / Веймар: J. B. Metzler, 344.

Подсядловська, Астрід (2004): Міжкультурна комунікація та співпраця. Тренінг міжкультурної компетентності. З вправами та тематичними дослідженнями. Мюнхен: Franz Vahlen.

Шмідт, Зіґфрід Й. (2013): Теорія комунікації. В: Нюннінг, Ансгар (ред.): Лексикон Метцлера. Літературна та культурна теорія. Підходи – Персоналії – Основні терміни. 5-е вид., доповнене і перероблене. Штутгарт / Веймар: J. B. Metzler, 389.

Зоммер, Рой (2013): Міжкультурність. В: Нюннінг, Ансгар (ред.): Лексикон Мецлера. Літературна та культурна теорія. Підходи – Персоналії – Основні терміни. 5-е вид., доповнене і перероблене. Штутгарт / Веймар: J. B. Metzler, 343 с.