ґендер

Термін „ґендер“ слід відрізняти від терміну „стать“. У той час як стать означає „фізико-біологічну різницю між чоловічими та жіночими статевими тілами“ (Тлумачний словник Мецлера 2002, 357), ґендер – це соціальна стать: „Те, що певна соціально-історична спільнота сприймає та інтерпретує як чоловіче або жіноче, є результатом інтерпретаційних атрибуцій“ (Тлумачний словник Мецлера 2002, 357).

Гендерні дослідження

Таким чином, концепція ґендеру розглядає ґендерну ідентичність не як вроджену, а як соціокультурну, історично-часову конструкцію, що формується в суспільстві. Так звані гендерні дослідження вивчають відносини між статями в різних сферах культури. „Основне припущення полягає в тому, що функції, ролі та характеристики, які складають маскулінність і фемінність, не є наслідком біологічних відмінностей між чоловіками і жінками, а є соціальними конструктами, а отже, мінливими“ (Metzler Lexikon 2002). (Metzler Lexikon 2002, 141) Дослідницький фокус змістився з жіночих досліджень на гендерні, так що „маскулінність“ також є предметом дослідження (див. Metzler Lexikon 2002, 141-143).

Оскільки між мовою і мисленням існує дуже тісний зв’язок, на думку Кустерле, можна визначити вплив на культурний контекст і соціальне співіснування (див. Kusterle 2011, 66). Кастерл стверджує, що зміна мови призводить до зміни сприйняття світу. Якщо жінки перебувають у несприятливому мовному становищі, то вони також відчувають несприятливе становище в суспільстві (див. Kusterle 2011, 80). „З іншого боку, змінена, ґендерно справедлива мовна система веде до зміненої, справедливої реальності“ (Kusterle 2011, 80).

Можливості ґендерно справедливої мови

Від іменника gender можна утворити дієслово gendern, яке позначає рівні права жінок і чоловіків у використанні мови. Дівальд і Штайнгауер пропонують численні можливості для використання гендерно справедливої мови. Напевно, найбільш однозначним варіантом є розгорнуте подвійне називання, в якому експліцитно звертаються до обох статей. У цьому випадку композиція може складатися як в однині, так і в множині за допомогою сполучника і, сполучника або або косої риски (наприклад, учні).

Чіткішою та лінгвістично економнішою формою відмінювання є так зване економне написання подвійних іменників. Це може бути виражено за допомогою косої риски (з дефісом) (напр., лікарка, персонал, персонал), за допомогою відступної літери І (напр., персонал) або за допомогою зірочки (напр., персонал). Останній варіант вважається більш сучасним, оскільки він більше відповідає сучасним дискусіям про трансгендерність та інтерсексуальність. „Гендер більше не розуміється як бінарна система“ (Duden 2017, 46), але пропонуються й інші можливі категорії.

Крім того, гендерно справедливій мові можуть слугувати форми-замінники та перефразування. Прикладами цього можуть бути субстантивовані дієприкметники або прикметники у множині (наприклад, студенти), абстракція замість особистих імен (наприклад, колегія для колег) або гендерно-нейтральні вирази (наприклад, der Mensch, die Person). Використовуючи ці варіанти, особи жіночої статі не лише включаються – як у випадку з загальним чоловічим родом, де чоловіча форма також застосовується до змішаної групи, – але й прямо згадуються (див. Duden 2017).