Популізм

Популізм (лат. populus „народ“) – це, за Дуденом, „популярна, часто демагогічна політика, що характеризується опортунізмом і має на меті завоювати прихильність мас (з метою виборів) шляхом драматизації політичної ситуації“ (Duden 2015, 1367). Здійснюється апеляція до народу, що відображено в самому слові (див. Decker, 37). Термін популізм містить суфікс -mus, що означає перебільшення як таке, спрямоване проти складових демократичної конституційної держави (див. Wielenga / Hartleb 2011, 11).

Характеристики популізму

Популізм спирається на волю народу і таким чином легітимізує його владу. Він претендує на істину, яка є недемократичною, а також ненауковою і не може бути підтверджена фактами. Поки ця істина приймається індивідом, вона вважається абсолютною (див. Stegemann 2017, 64).

Нижче наведено характеристики популізму:

популізм – це поєднання „ідеологічних елементів, метафор, стилістичних елементів, а також політичної практики“ (Lucardie 2011, 20). Крім того, популісти мають „грубий, прямий, якщо не вульгарний стиль і вживання слів“ (там само).
на думку популістів, народ – це однорідна, морально доброчесна спільнота без відмінностей в інтересах (див. там само). Здоровий глузд, тобто здоровий глузд народу, є кращим мірилом для прийняття політичних рішень порівняно з досвідом еліти (див. там само). На думку популістів, еліта завжди корумпована, зловмисна, брехлива і змовницька (див. там само).
Популістам потрібні аутгрупи (здебільшого іммігранти), які виступатимуть у ролі цапів-відбувайлів і проти яких вони можуть мобілізувати народ, не нападаючи безпосередньо на еліту. Водночас вони звинувачують еліту в тому, що вона надає перевагу цим меншинам над власним народом (див. там само, 21). 4.
На думку багатьох дослідників, популісти хочуть замінити або доповнити непряму, парламентську демократію прямою або плебісцитарною демократією. Крім того, популістські рухи очолюють харизматичні лідери, які претендують на втілення волі народу (див. Decker 2011, 37; див. ibid., 21).

Література

Декер, Френк (2011): Демократичний популізм чи популістська демократія? Зауваження щодо складних відносин. В: Веленга, Ф. / Хартлеб, Ф. (ред.): Популізм у сучасній демократії. Нідерланди та Німеччина у порівнянні. Мюнстер: Ваксманн, 39-54.

Редакція Duden (2015): Duden – Німецький універсальний словник. Das umfassende Bedeutungswörterbuch der deutschen Gegenwartssprache. 8th ed. Берлін: Бібліографічний інститут.

Люкарді, Поль (2011): Популізм: концептуально-історичні та теоретичні зауваження. В: Веленга, Ф. / Хартлеб, Ф. (ред.): Популізм у сучасній демократії. Порівняння Нідерландів та Німеччини. Мюнстер / Нью-Йорк: Ваксманн, 17-38.

Штеґеманн, Бернд (2017): Привид популізму. Есе про політичну драматургію. Берлін: Театр der Zeit.

Веленґа, Фрісо / Гартліб, Флоріан (2011): Вступ. В: Віленга, Ф. / Гартлеб, Ф. (ред.): Популізм у сучасній демократії. Нідерланди та Німеччина у порівнянні. Мюнстер / Нью-Йорк: Ваксманн, 7-16.