Колоніалізм

Колоніалізм – це історична практика, що означає політичний, економічний і культурний контроль над країною або територією з боку іноземної держави. Загалом цей термін стосується експансії європейських держав на інші континенти та країни, особливо в Африці, Азії, на Близькому Сході та в Америці в 16-20 століттях.

Колоніальні держави використовували свою військову перевагу і технології для підкорення і контролю над місцевим населенням. Це часто включало експлуатацію таких ресурсів, як земля, мінерали та сировина. Корінні народи були змушені працювати на колоніальні держави або потрапляли в систему залежності.

Колоніалізм мав глибокий вплив на політичні, соціальні, економічні та культурні структури окупованих країн і народів, який відчувається і сьогодні. Колоніалізм також призвів до багатьох конфліктів і напруженості, які тривають донині, особливо в країнах з багатоетнічним і мультикультурним суспільством.

Європейське походження

Колоніалізм розпочався у 16 столітті, коли європейські держави почали завойовувати та колонізувати заморські території. Ця експансія була зумовлена технологічними та економічними мотивами, які з’явилися в Європі на той час. Європейські країни часто бачили в завойованих країнах цінну сировину, таку як золото, срібло, бавовна чи спеції, а також прибуткові торговельні можливості.

За часів колоніалізму окупованими територіями часто керувала невелика кількість колоніальних магістрів, яких колоніальна влада надсилала для контролю над місцевим населенням. Ці володарі зазвичай здійснювали свою владу в авторитарний спосіб і часто вдавалися до насильства, щоб зміцнити свою владу. Окупаційні держави також часто запроваджували нові правові та адміністративні системи, засновані на власних законах і нормах і не обов’язково засновані на потребах і традиціях корінного населення.

Економічні наслідки колоніалізму часто були важкими. Окуповані країни часто були змушені продавати свої ресурси колоніальним державам, часто за низькими цінами. Багато місцевих жителів були примушені до примусової праці на шахтах, плантаціях чи фабриках. Це зруйнувало багато місцевих економік, а окуповані країни стали експортерами сировини, не розбудовуючи власної промисловості.

Колоніалізм також мав глибокий вплив на культуру та ідентичність окупованих країн. Колоніальні держави часто нав’язували власну мову, релігію і культуру, а також намагалися придушити культуру і традиції окупованих країн. Це часто призводило до втрати культурної спадщини і втрати культурної ідентичності в окупованих країнах.

Колоніалізм також призвів до багатьох конфліктів і напруженості, які тривають донині. У багатьох країнах, які колись перебували під колоніальним пануванням, досі існують етнічні та релігійні конфлікти, що сягають корінням у колоніальне минуле. Крім того, колоніалізм також призвів до створення державних кордонів, які часто не базуються на реальних етнічних чи культурних кордонах, що може призвести до подальших конфліктів і напруженості.

Загалом, колоніалізм мав різноманітні наслідки для окупованих країн і народів, які відчуваються й досі. Спроби виправити колоніальну шкоду – це складний процес, який часто є політично та економічно важким.

Приклади

В історії існує багато прикладів колоніалізму, ось деякі з найвідоміших:

1. завоювання Америки європейськими державами, такими як Іспанія, Португалія та Великобританія, у 15-18 століттях. Завоювання призвело до експлуатації корінного населення, впровадження нових релігій і культур та створення колоній під владою європейських держав.
2. работоргівля у 17-18 століттях, коли європейські держави вивозили мільйони людей з Африки і продавали їх як рабів до Америки та Карибського басейну. Це призвело до поневолення мільйонів людей і руйнування багатьох африканських суспільств.
3. розділ Африки європейськими державами наприкінці 19 століття, коли вони свавільно поділили між собою території на африканському континенті. Це призвело до створення колоній в Африці та поневолення африканського населення.
4. британська колонізація Індії в 19 столітті, яка призвела до експлуатації індійського населення, руйнування місцевої економіки та запровадження британських законів і форм правління.
5. французька колонізація Індокитаю (нині В’єтнам, Лаос і Камбоджа) у 19-20 століттях, що призвела до експлуатації місцевого населення та запровадження французьких законів і форм правління.
6. американська колонізація Філіппін наприкінці 19 століття, що призвела до підкорення філіппінського населення та запровадження американських законів і форм правління.

Це лише кілька прикладів колоніалізму в історії, але було багато інших колонізацій, які мали вплив на окуповані країни і народи.

Англія

Питання про те, як Англія ставиться до своєї колоніальної історії, стало важливим в останні роки. У Британії точаться дебати про те, як поводитися з колоніальним минулим, як визнавати і реагувати на злочини та експлуатацію, скоєні під час колоніального періоду.

Останніми роками кілька ініціатив і кампаній допомогли підвищити обізнаність і стимулювати дискусію про колоніальну історію Британії. Наприклад, кампанія під назвою „Родс має впасти“ вимагала прибрати пам’ятник колоніалісту Сесілу Родсу в Оксфордському університеті, оскільки він скоїв злочини під час колоніального періоду. Подібні рухи відбуваються і в інших частинах країни, наприклад, з метою усунення пам’ятників работорговцям.

Також докладаються зусилля, щоб краще інтегрувати історію колоніалізму в шкільну програму. Деякі школи вже почали включати історію колоніалізму та рабства до своїх навчальних програм, щоб покращити розуміння учнями складного минулого країни.

Втім, існує також критика того, як Англія ставиться до своєї колоніальної історії. Дехто стверджує, що визнання злочинів колоніального періоду недостатньо і що необхідні конкретні заходи для компенсації та відшкодування.

Загалом, питання про те, як Англія має поводитися зі своєю колоніальною історією, залишається суперечливим і спірним питанням, яке й надалі викликатиме багато дискусій і дебатів.

Німеччина

Німеччина мала коротку, але інтенсивну колоніальну історію з 1884 по 1919 рік. У цей час Німецька імперія мала колонії в Африці, Азії та Океанії.

Німецькі колонії в Африці включали сучасні Танзанію, Руанду, Бурунді, Камерун, Того і Намібію. В Азії Німецький Рейх мав колонії в Китаї та сучасній Туреччині, а Німецька Нова Гвінея була частиною Океанії.

Протягом колоніального періоду німці вели активну діяльність на окупованих територіях у різні способи. Вони використовували ці території для вирощування товарних культур, таких як кава і какао, щоб підтримувати свою економіку, і використовували ресурси країн для постачання своєї промисловості. Вони також запровадили примусову працю і примушували місцеве населення працювати на шахтах і плантаціях.

Були також випадки насильства над місцевим населенням, особливо в німецькій Південно-Західній Африці (нині Намібія), де відбувався геноцид проти народів хереро і нама. Німецький колоніальний уряд також запровадив політику асиміляції та придушення корінних культур і мов.

Після закінчення Першої світової війни та розпаду Німецької імперії Німеччина втратила свої колонії за Версальським договором. Наслідки німецького колоніального періоду відчутні й сьогодні, і докладаються зусилля, щоб примиритися зі злочинами колоніального періоду та забезпечити репарації і примирення.

Примирення з минулим

Історія колоніалізму є складною і об’ємною темою, і точиться багато суперечок про те, чи була вона повністю переоцінена. Однак за останні десятиліття уряди, науковці та активісти доклали чимало зусиль, щоб примиритися з історією колоніалізму та зрозуміти його вплив на країни і людей, які постраждали від нього.

У деяких країнах уряди принесли офіційні вибачення та репарації за злочини колоніальної епохи. Одним із прикладів є вибачення президента Франції Еммануеля Макрона у 2018 році за роль Франції у пригнобленні та насильстві під час колоніального періоду в Алжирі.

В академічних колах історики переосмислили колоніальну історію та підкреслили роль колоніалізму, рабства та расизму у формуванні сучасного світу. Постколоніальна теорія допомогла трансформувати уявлення про колоніалізм і підкреслити важливість дискурсу, влади та ідентичності в колоніальних відносинах.

Активісти також зробили свій внесок у переоцінку колоніальної історії. Наприклад, рухи за повернення викрадених культурних цінностей та артефактів, вивезених з окупованих територій у колоніальний період, привернули міжнародну увагу та допомогли зберегти пам’ять про колоніальне минуле.

Незважаючи на цей прогрес, попереду ще багато роботи, щоб повністю примиритися з історією колоніалізму та визнати його вплив на країни та народи, які постраждали від нього. Це вимагає не лише чесного вивчення минулого, але й конкретних дій для подолання довгострокових наслідків колоніалізму, які відчуваються і сьогодні.

Література

1. Саїд, Едвард. „Орієнталізм“. Вінтажні книги, 1979.
2. Фанон, Франц. „Нещасні на землі“. Гроув Прес, 1963.
3. Меммі, Альберт. „Колонізатор і колонізовані“. Beacon Press, 1991.
4. Анієвас, Алекс, і Ніві Манчанда. „Раса, імперія та криза субстандартного кредитування“. Історичний матеріалізм 23, № 3 (2015): 36-72.
5. Ломба, Аня, „Колоніалізм/Постколоніалізм“. Routledge, 2005.
6. Achebe, Chinua. „Речі розвалюються“. Heinemann, 1958.
7. Саїд, Едвард. „Культура та імперіалізм“. Старовинні книги, 1993.
8. Співак, Ґаятрі Чакраворті. „Чи можуть підлеглі говорити?“ У „Марксизм та інтерпретація культури“, за редакцією Кері Нельсона та Лоуренса Гроссберга, 271-313. Видавництво Університету Іллінойсу, 1988.
9. Столер, Енн Лора. „Раса і виховання бажання: історія сексуальності та колоніальний порядок речей у Фуко“. Видавництво Університету Дьюка, 1995.
10. Бхабха, Хомі К. „Місцезнаходження культури“. Routledge, 1994.