Індивідуалізм

Індивідуалізм у своїй основі зосереджується на інтересах, правах і потребах окремої людини по відношенню до соціального середовища, тому свобода особистості є найвищою передумовою. Індивідуалізм покликаний сприяти формуванню нової, більш інклюзивної та повнішої ідеї людської свободи. Він впливає на всі соціально значущі сфери, такі як етика, норми, політика та економіка.

Людина переслідує власні інтереси

Індивідуалізм виник з філософії Просвітництва. Раціоналістичний індивідуалізм дотримується думки, що люди за своєю природою не пристосовані для того, щоб орієнтуватися на суспільство, а переслідують лише свої власні цілі та інтереси з міркувань розуму. З цієї точки зору, соціальна поведінка людей може бути пояснена лише власними інтересами (див. Wass 2016).

Витоки індивідуалізму

Перші індивідуалістичні філософії зародилися серед грецьких вчених ще у 5 столітті до нашої ери. В європейській історії індивідуалізм розпочався насамперед з появою європейської буржуазії, але вважається, що американське суспільство є найбільш близьким до індивідуалізму (див. Taylor 1996). Доказом цього є заснування американської конституції, в якій індивідуалізм є керівним принципом (див. Mewes 2004).

Аспекти та цінності індивідуалізму та колективізму

Індустріально розвинені країни часто відносять до індивідуалізму. Винятком є держави Східної Азії, такі як Японія чи Південна Корея, які, незважаючи на індустріалізацію, все ще вважаються колективістськими (див. Hofstede/ Hofstede/ Minkov 2010). В основному, в протилежному колективізму, особисті потреби ставляться нижче потреб соціальної групи. Інші аспекти, такі як повага до батьків, гармонія між людьми та товариськість, є цінностями, які високо цінуються в колективізмі. На противагу цьому, аспекти, які ставлять особистість вище суспільства, є центральними в індивідуалізмі. До них відносяться такі цінності, як автономія, впевненість у собі, конкуренція і власні цілі (див. Cho et al. 2010).

Література

Cho, H.-j. (2015): Особливе покоління, яке не може сказати „ні“: переосвічена та неповністю зайнята молодь у сучасній Південній Кореї. Критика культур Східної Азії, том 23, номер 3, 437-462.

Хофстеде, Г. / Хофстеде, Г. / Мінков, М. (2010): Культури та організації: програмне забезпечення розуму. Нью-Йорк: McGraw Hill Professional.

Мьюз, Г. (2004): Індивідуалізм та американська демократична теорія: витоки та первісні значення. В: А. К. та ін. (ред.): Демократична теорія і розвиток демократії. Вісбаден: VS, 75-100.

Taylor, C. (1996): Quellen des Selbst, die Entstehung der neuzeitlichen Identität. Франкфурт-на-Майні: Suhrkamp.

Васс, Б. (2016): Індивідуалізм проти колективізму – питання про природу спільності. In: Dippelreiter, M./ Prosl, C. (eds.): Individuum und Gesellschaft im Spannungsfeld zwischen Bindung und Freiheit. Клагенфурт: Візер, 1-10.