Цінності

Ціннісний путівник. Цінності формують ідентичність. „Бо для того, щоб добровільно і вільно визнавати і приймати чужі цінності, треба мати свої власні“. (Шопенгауер, 1819)

Цінності можна розуміти як переконання або орієнтири. За словами вченого в галузі комунікації та психолога Герхарда Малецке, „[ціннісні орієнтації] лежать в основі нашого мислення, переживань, дій […]. Ці орієнтації передаються від покоління до покоління в процесі соціалізації, причому зміни цілком можливі в контексті соціальних змін“. (Maletzke 1996, 80)

Структурні особливості культури

Цінності діють як цілісна мережа, на яку треба орієнтуватися. Різниця полягає в індивідуальній вазі відповідної культури (див. Maletzke 1996, 80). Крім того, у своїй праці „Міжкультурна комунікація“ Малецке описує ціннісні орієнтації як „культурну структурну особливість, [про яку] люди починають усвідомлювати лише тоді, коли стикаються з людьми з інших культур з їхніми власними ціннісними орієнтаціями“ (Maletzke 1996, 80). (Maletzke 1996, 80) Доповнюючи це, культуролог Едіт Брошинські-Швабе підсумовує цінності як „уявлення про цілі індивідуального чи суспільного життя, [які] спричиняють ставлення, дії та плани“ (Broszinsky-Schwabe). (Broszinsky-Schwabe 2011, 177)

У своїй статті „Цінності та мораль“ Лутц Г. Еккенсбергер вказує, що ціннісні концепції можна пояснити з точки зору психології розвитку. Вже Жан Піаже (1954) у своєму гострому аналізі зв’язку між пізнанням, емоціями та оцінками показав, що вони відносяться одне до одного з точки зору психології розвитку. […] Операційна оборотність („конкретні операції“) уможливлює нормативні почуття і живиться ними; вона співвідноситься з ціннісним змістом“. (Eckensberger 2007, 511)

Зміна цінностей

На думку Малєцке, хоча ціннісні орієнтації загалом є сталими, він все ж зазначає, що, як і культури, цінності також поступово змінюються і трансформуються з плином часу (див. Maletzke 1996, 89). Це очевидно в „молодому поколінні, яке демонструє тенденцію до більшої активності, творчості та самовизначення. Спонтанність, досвід, свобода, особисте спілкування набувають все більшого значення, в той час як стандартизована і звична поведінка занепадає“. (Maletzke 1996, 89) На противагу цьому, в країнах Третього світу відбувається одночасна зміна ціннісних орієнтацій. Малєцке в першу чергу критикує приплив технологій, медіа та сучасних соціальних структур, які включають в себе західні цінності, такі як „працьовитість, порядок, пунктуальність [і] надійність“ (Maletzke 1996, 89), таким чином „руйнуючи“ традиційні культурні форми. Такі зміни „ведуть до культурної асиміляції в усьому світі, до „американізації“ або „вестернізації“. (Maletzke 1996, 90)

Ціннісні концепції та непорозуміння

У своїй книзі „Міжкультурна комунікація“ Брошинський-Швабе пояснює, що цінності тісно пов’язані з розвитком ідентичності і характеризуються особливостями різних культур. Авторка розрізняє матеріальні (багатство, гроші, власність), соціальні (сім’я, громада), морально-етичні (честь, гордість, справедливість) та релігійні цінності (релігійні принципи, упущення).

Важливим для окремих культур є те, що їхні цінності відрізняються один від одного. Наприклад, західні культури схильні до матеріалістичного способу життя, тоді як в ісламських регіонах найважливішими є етичні та релігійні цінності. Коли люди з різних культур спілкуються або діють разом, можуть виникати непорозуміння або навіть серйозні конфлікти через різні ціннісні орієнтації (див. Broszinsky-Schwabe 2001, 177).

Інституційна передача цінностей

Крім того, Broszinsky-Schwabe пояснює, якою мірою цінності передаються за допомогою різних інституцій. Найважливіші цінності передаються в сім’ї або соціальній спільноті. Держава, у свою чергу, має на меті передавати національні цінності (любов до країни, захист країни) через освітні установи. Крім того, суспільства з ідеологічними намірами (детермінізм, позитивізм, нігілізм тощо) представляють і поширюють сприятливі або несприятливі, насильницькі цінності. Церкву можна назвати останнім великим інститутом передачі цінностей (див. Broszinsky-Schwabe Jahr, 178 f.). На думку Бронзінського-Швабе, релігії з їхніми традиціями впливають на різні „цілі та життєві практики багатьох мільйонів людей у світі. Ці ціннісні орієнтації визначають поведінку по відношенню до надприродних сил, природи та інших людей“. (Broszinsky- Schwabe 2011, 179)

Література

Брошинський-Швабе, Едіт (2011): Міжкультурна комунікація. Непорозуміння – розуміння. Вісбаден: Springer.

Еккенсбергер, Лутц Г. (2007): Цінності та мораль. В: Штрауб, Юрген / Вайдеманн, Арне / Вайдеманн, Доріс (ред.): Посібник з міжкультурної комунікації та конкуренції. Основні поняття – теорії – сфери застосування. Штутгарт: Metzler, 505-515.

Малецке, Герхард (1996): Міжкультурна комунікація. Про взаємодію між людьми різних культур. Opladen: Westdeutscher.

Шопенгауер, Артур (1819): Світ як воля та уява. Лейпциг: Брокгауз.