Термін „міф“ походить від давньогрецького слова mýthos – „байка, слово, мова, легенда, переказ“ і має глибоко символічне значення (див. Duden 2015, 1113).
Важко знайти визначення міфу, яке б задовольняло всі дисципліни, оскільки міф визначається не об’єктом його повідомлення, а способом його вираження. Існують формальні межі міфу, але не його зміст. Первісний міф, переданий через усні оповіді, пов’язує елементарний досвід власного існування, суспільства і природи у вигадану, емоційну, символічну структуру світу (див. Brandt 2004, 10 f.).
Міф – це система комунікації, повідомлення. Як наслідок, міф не може бути об’єктом, концепцією чи ідеєю. Це радше спосіб смислу, форма (див. Barthes 2010, 251). Через систему комунікації все, що входить у дискурс, може стати міфом. У цьому відношенні міф визначається не його змістом, а способом його вираження (див. Barthes 2010, 251). З одного боку, міф розуміється як вигаданий текст, що відображає істину, а з іншого – як вигаданий і неправдоподібний наратив, що передає знання та історії раннього людства в закодованій формі (див. Barthes 2010, 252). Міфи показують основи культури і здебільшого є багатозначними або поліфункціональними. Вони пояснюють світ і впливають на нього, тематизуючи центральні етапи людського життя та поширюючи теологічні й політичні твердження. Окрім заклинань, казок і легенд, міфи також зустрічаються в обрядах і святах. У науковому дискурсі, однак, повсякденного використання терміну міф уникають (див. Waechter 2010).
Сучасний міф
У сучасному світі все може стати міфом. У словнику Metzler Lexikon moderner Mythen названо та охарактеризовано міфи, породжені сучасністю. Міфічне розуміється як суб’єктивне сприйняття індивідуального значення з точки зору культурної пам’яті, напр.:
– історичні особи (наприклад, Віллі Брандт, Мерилін Монро)
– вигадані персонажі (наприклад, Астерікс, Дон Кіхот)
– Події (наприклад, рух 68, затоплення Титаніка)
– Місця (наприклад, Альпи, Дрезден)
– Ідеї/концепції (наприклад, свобода, вічна молодість)
– Інституції (наприклад, секретні служби, мафія)
Прикладом сучасного міфу є, наприклад, Пеппі Довгапанчоха. Цей образ уособлює вічну дитину і виконує функцію носія надії. З Пеппі асоціюється міф про рай, оскільки Пеппі Довгапанчоха живе у стані, подібному до раю, вільному від обмежень і визначеному дружбою, хтивістю, щастям і фантазією (див. Wodianka, Ebert 2014, 296-297).
Цитати
„Міфи – це історії, які люди всіх часів і культур розповідають одне одному перед обличчям, здавалося б, незрозумілих явищ, які водночас і лякають, і спокушають: [міфічна оповідь відкидає лякаючу дивність свого предмета, але здебільшого зберігає захоплюючу амбівалентність, притаманну непоясненному“. (Münker and Roesler 1997, 8)
„Міф нічого не приховує і нічого не виставляє на показ. Він деформує. Міф не є ні брехнею, ні зізнанням. Це деформація“. (Ролан Барт, 1957)
„Вивчення міфу стало точкою дотику різних галузей науки: […] історики і соціологи, літературознавці і граматики, германісти і романісти, кельтологи і славісти – всі вони говорять про нього, кожен між собою. Міфологія також не захищена від логіків і психологів, від метафізиків і гносеологів – не кажучи вже про гостей, теософів, сучасних астрологів чи вчених“. (Маліновський, 1926)
Література
Барт, Ролан (2010): Міфи повсякденного життя. Берлін: Suhrkamp.
Брандт, Райнгард (2014): Міф і міфологія. В: Брандт, Шмідт (ред.): Міф і міфологія. Берлін: Академія.
Дуден (2015): Deutsches Universalwörterbuch. 8th ed. Берлін: Duden.
Малиновський, Броніслав (1926): Роль міфу в житті. В: ders. (ред.): Праці з антропології. Франкфурт-на-Майні.
Мюнкер, Штефан / Рослер, Александр (1997): Передмова. В: Мюнкер, Штефан/Рослер, Александр (ред.): Міфос Інтернету. Франкфурт-на-Майні: Suhrkamp.
Вехтер, Матіас (2010): Mythos. In: Docupedia-Zeitgeschichte, Zentrum für Zeithistorische Forschung Potsdam. https://zeitgeschichte-digital.de/doks/frontdoor/deliver/index/docId/581/file/docupedia_waechter_mythos_v1_de_2010.pdf [09.05.19].
Водянка, Стефанія / Еберт, Юліана (2014): Metzler Lexikon moderner Mythen: Figuren, Konzepte, Ereignisse. Штутгарт: J. B. Metzler.