Міжкультурність

Дитина народжується без розуміння культури, тобто „культура“ – це те, чого треба навчитися. Через соціальні контакти, соціальні явища, інституції та матеріальний світ у дитини формуються суб’єктивні погляди, цінності та поняття. Цей процес засвоєння культури (який також називають інкультурацією) перетворює індивіда на соціальну істоту, яка може несвідомо засвоювати культурні знаки свого оточення і поводитися відповідним чином. Приймаються культурні форми та рішення.

Система орієнтації

Таким чином, культура є системою орієнтації, що формує ідентичність, яка засвоюється і більше не сприймається свідомо. Водночас культурна ідентичність завжди є груповою ідентичністю, оскільки її можна простежити до приналежності до певної культурної групи. Оскільки робота з власною ідентичністю є дуже емоційною, особливо важливо під час міжкультурних контактів замислитися над тим, які частини власної ідентичності є індивідуальними, а які – культурними, навіть якщо у повсякденних ситуаціях це навряд чи або лише з труднощами вдається зробити (див. EMIL 2006, 13 f.).

Цінності та норми

В іншокультурному середовищі швидко стає зрозуміло, що переважають інші цінності та норми. Більше неможливо орієнтуватися на власні культурні настанови. Це може викликати відчуття тривоги та незахищеності. Лише через зіткнення з іншими культурами відбувається осмислення та усвідомлення власної культурної ідентичності. Спілкування з культурами, які представляють інші цінності та норми, призводить до того, що вони сприймаються як „чужі“ (див. EMIL 2006, 15 і далі).

Особистість є продуктом позиціонування себе у власній культурі. У цьому контексті важливо розглядати власну культурну ідентичність як мінливу, адже „культури – не клітки, а люди – не їхні в’язні“ (EMIL 2006, 16). Культурна ідентичність піддається постійним змінам, спричиненим конфронтацією з людьми з інших культурних кіл. Тому в мультикультурному суспільстві ми говоримо про формування мультикультурних ідентичностей, які мають справу з культурними благами ситуативно та індивідуально (див. EMIL 2006, 16 f.).

Міжкультурність – обмін між культурами

Термін „міжкультурність“ означає процес обміну між різними культурами або між особами чи групами з різним культурним походженням. У цьому контексті міжкультурність стосується традиційно самодостатніх культурних груп (див. Irmer 2002, 11). За словами Юсефі, міжкультурність – це „теорія і практика, спосіб розуміння, пов’язаний з історичними і сучасними відносинами всіх культурних областей і людей як їх носіїв“ (Yousefi 2014, 25). (Yousefi 2014, 25)

Зустріч культур, які мають різні цінності, системи значень і рівні знань, пов’язана з роздратуванням, здивуванням, взаємодією і самоусвідомленням. Префікс inter означає „між“ або „один з одним“ і „вказує на те, що в процесі обміну виникає щось нове“. (Barmeyer 2012, 81) Через міжкультурну комунікацію взаємодіючі особи домовляються про нові правила спілкування та поведінки, які характеризуються сильним імпульсом. Лише тоді, коли особи, що взаємодіють, класифікують „своє“ і „чуже“ як значущі, виникають ситуації культурного перетину і з’являється міжкультурність (див. Barmeyer 2012, 82).

Міжкультурна комунікація

У ситуаціях спілкування аспект міжкультурності може слугувати нагадуванням про те, що не слід розглядати людей як відірваних від їхнього культурного середовища, а як таких, що належать до певної групи чи спільноти людей. Однак слід уникати окультурення партнерів по спілкуванню, тобто приписування їм специфічних характеристик через їхнє культурне походження (див. Wiechelmann 2013, 331).

Містки контакту

Транс-, інтер- та мультикультуралізм

Хоча терміни транс-, інтер- та мультикультуралізм часто вживаються як синоніми, їхнє значення не є тотожним. За словами Юсефі, ці три теорії „мають внутрішню спорідненість, незважаючи на очевидні відмінності“ (Yousefi 2014, 25). Інтеркультурність є сполучною ланкою між транскультурністю та мультикультурністю.

Мультикультуралізм означає співіснування в суспільстві людей різного походження, життєвих ситуацій і культурних способів життя. Він передбачає існування чітко відмінних, однорідних культур. Транскультурність, з іншого боку, означає, що не існує однорідних культур, а лише культурні гібриди з різним ступенем відмінності. „Культури взаємопов’язані через міграцію, системи комунікації та економічну взаємозалежність“ (Irmer 2022, 12). Національні кордони більше не беруться до уваги. Транскультурність означає взаємозалежну глобальну культуру, яка пов’язує всі національні культури (див. Irmer 2002, 11 f.). Поняття гіперкультурності є новим.

Також цікава: цибулинна модель культури.

Література

Бармайєр, Крістоф (2012): Taschenlexikon Interkulturalität. Геттінген: Vandenhoeck & Ruprecht.

Європейська модульна програма з міжкультурного навчання у педагогічній освіті EMIL 2006. Міжкультурна компетентність у початковій школі. http://www.emil.ikk.lmu.de/deutch/ Handbuch-EMIL-Volltext.pdf [15.03.2017].

Ірмер, Маріон (2002): Міжкультурні ігри та навчання. Практичні рішення. Поцілунки: WEKA Media.

Віхельманн, Сара (2013): Чи було це міжкультурне непорозуміння? Про небезпеку втратити людину з поля зору через культуру. В: Кумбієр, Дагмар / Шульц фон Тун, Фрідеманн (ред.): Міжкультурна комунікація. Методи, моделі, приклади. 6 видання. Reinbek bei Hamburg: Rowohlt Verlag, 323-335.

Юсефі, Хамід Реза (2014): Основні поняття міжкультурної комунікації. Мюнхен: UVK.