Етноцентризм

Термін „етноцентризм“ походить від грецького слова ethnos – „народ“. Народ переміщується в центр як доктрина, ідеологія або інтелектуальна течія.

Міждисциплінарний термін

Тим часом етноцентризм став загальновживаним терміном, який знаходить міждисциплінарне застосування. Його використовують у психології, соціальних науках та політології. Під етноцентризмом розуміють упередженість індивіда щодо культурно чужих людей і груп. Людина дивиться крізь окуляри власної культури („своєї групи“), робить її еталоном і на цій основі інтерпретує відповідну іншу культуру („чужу групу“). Це призводить до невідрефлексованого перенесення установок з власної культури. Поряд з цим спостерігаються нормативні тенденції: Люди вважають власну культуру і релігію доброю, моральною і доброчесною. З іншого боку, чужі групи розглядаються як погані, аморальні та загрозливі.

Упередження та стереотипи

Таким чином, стереотипи та упередження також відіграють певну роль, які, якщо їх не переосмислити, можуть стати основою для расистської чи націоналістичної поведінки: „Етноцентризм виходить за рамки простої ксенофобії, оскільки чуже розглядається не лише як чуже і тому лякаюче, але, перш за все, як „неповноцінне“ через перебільшене почуття „ми““ (Wahle 2017, 231).

Концептуальною протилежністю етноцентризму є поліцентризм, який пропагує відкрите і толерантне ставлення до людей інших культур, способів життя і поглядів. Унікальність і незалежність інших культур поважаються, а власні культурні цінності та погляди критично осмислюються в цьому процесі.

ЧатGPT про етноцентризм

Етноцентризм – це схильність групи вважати свою культуру, традиції, цінності та норми вищими і „правильними“ порівняно з іншими культурами та групами. Етноцентризм може призвести до того, що люди будуть розглядати інші культури як „чужі“, „екзотичні“ або „неповноцінні“, знецінювати або дискримінувати їх. Етноцентризм також може призвести до упереджень, стереотипів і конфліктів між різними групами. Важливо зазначити, що етноцентризм ґрунтується не лише на етнічній приналежності, але й на інших маркерах ідентичності, таких як релігія, мова, гендер або сексуальна орієнтація.

Етноцентризм – це спосіб мислення, в якому власна культура, релігія чи нація розглядається як авторитетна в оцінці та інтерпретації світу. Йдеться не лише про цінування власної культури, а й про зневагу чи відкидання інших культур. Етноцентричні люди схильні розглядати власну культурну спадщину як єдину легітимну основу цінностей і норм, і відповідно оцінювати інші культури. Це може призвести до викривленого і негативного сприйняття інших культур.

Етноцентризм може проявлятися на різних рівнях. На індивідуальному рівні етноцентризм може призвести до упереджень і дискримінації, наприклад, коли людину відкидають або дискримінують через її культурне походження. На рівні суспільства етноцентризм може призвести до соціальної нерівності та расизму. Він також може сприяти розпалюванню конфліктів між різними культурами чи націями.

Важливо підкреслити, що етноцентризм – це не універсальна людська риса, а культурний конструкт, який може варіюватися в різних культурах. Культурне розмаїття та міжкультурність є важливими елементами відкритого і толерантного суспільства, яке сприяє повазі та визнанню різних культур і поглядів.

Література

Альхайм, Клаус (2013): Rechtsextremismus, Ethnozentrismus, politische Bildung. Kritische Beiträge zur Bildungswissenschaft, vol. 8. Hannover: Offizin.

Хагедорн, Йорг та ін. (ред.) (2010): Етнічна приналежність, стать, сім’я та школа: гетерогенність як освітній виклик. Вісбаден: VS.

Самнер, Вільям Грем (2007): Народні звичаї. Вивчення звичаїв, манер, звичаїв і моралі. Репринт Cosimo Classics. Нью-Йорк: Dover Publications.

Вале, Штефан (2017): Fremdheitserlebnisse und Helferphantasien unter dem Einfluss von Ehtnozentrismus. 2nd ed. Нордерштедт: Книги на замовлення.