Гібридність

Модель гібридності описує міжкультурний процес, в якому досягається переорієнтація ідентичності індивіда (див. Gugenberger 2010, 68). Термін „гібридність“ походить від латинського слова hybrida „дворняга“ і передбачає, що індивіди створюють новостворену і, таким чином, третю ідентичність з ідентичності свого походження та ідентичності приймаючого суспільства (див. Gugenberger 2010, 68). Модель гібридності розглядає „мовця як соціального актора“ (Gugenberger 2010, 68), який розвиває нові різновиди від переплетення двох культур і мов, які виходять за межі відкидання або надання переваги одній мові чи культурі (див. Gugenberger 2010, 68).

Концепція: гібридність за Бхабхою

У 1994 році Бхабха створив центральну концепцію гібридності, засновану на теорії дискурсу Фуко (див. Engel/ Lewicki 2005, 1). Основою цієї концепції є те, що нова ідентичність може виникнути лише в третьому просторі між двома культурами (див. Engel/ Lewicki 2005, 1). „Для Бхабхи предмет – це скоріше вузол і перехрестя мов, порядків, дискурсів і систем, які його пронизують, з усіма пов’язаними з ними сприйняттями, емоціями і процесами свідомості. Його метафора „зав’язаного суб’єкта“, таким чином, переносить мультикультуралізм з територіального поняття на людину“ (Engel/ Lewicki 2005, 2).

Історія: Історія терміну гібридність

Термін „гібридність“ був використаний у 19 столітті в контексті етнічної неоднорідності і набув негативної конотації. Водночас поняття гібридності має позитивну конотацію (див. Fludernik 2001, 12) і „функціонує […] як ключове поняття для опису культурного розмаїття“ (Fludernik 2001, 12), що має прогресивний характер (див. Fludernik 2001, 12). Рішення оратора використовувати гібридні мовні форми можна розуміти як опір панівним моделям асиміляційної ідеології та як сигнал про існуюче мовне розмаїття індивідів (див. Gugenberger 2010, 70).

Перенесення в сьогодення

У наш час феномен гібридності застосовується поза колоніальним контекстом, наприклад, для вивчення та опису концепцій відкритої ідентичності мігрантів. На прикладі мусульманських мігрантів у Німеччині та Європі Фороутан/Шефер висунули тезу про те, що нові метанаративи походження та ідентичності, а також культурної приналежності створюються на індивідуальному рівні, як тільки люди відчувають свою приналежність до різних культурних просторів (див. Foroutan/ Schäfer 2009, 1 f.). З іншого боку, критики теорії гібридності стверджують, що міграційні процеси в цілому не призводять до фрагментації ідентичності суб’єкта, тому гібридизацію не можна розуміти як універсальне явище (див. Castro Varela 2015, 270 f.).

Відмінність від гіперкультурності

На відміну від теорії гіперкультурності, гібридна ідентичність має чіткий демаркаційний характер. Б’єнфе описує це як соціальне „зіставлення і постійно мінливий, об’єднуючий момент ідентифікації“ (Bienfait 2006, 93). Таким чином, процес „створення“ власної культури в групі однолітків є засобом проти бездомності (див. Foroutan/ Schäfer 2009, 1). Відбуваються процеси дезінтеграції, оскільки повна інтеграція в країні прибуття здається недосяжною (див. Foroutan/ Schäfer 2009, 1 f.).

Лінгвістика: Як утворюються гібридні сорти?

Гібридні форми надзвичайно різноманітні за своїми мовними характеристиками. Незначні лінгвістичні модифікації на фонетичному та просодичному рівні, наприклад, можуть бути досягнуті за допомогою перемикання кодів. Аналогічно, гібридний різновид може включати появу нової мови (див. Gugenberger 2010, 68 f.). Що стосується ступеня гібридності, то слід зазначити, що якщо значна частина мовних особливостей, наприклад, з мови походження, замінюється мовою приймаючого суспільства, то має місце низький ступінь гібридності. Однак, як тільки досягається приблизно середина між двома вихідними мовами, виникає простір без мовних кордонів, в якому жодна з вихідних мов не може бути визначена як домінуюча. У цьому випадку досягається третій простір (див. Gugenberger 2010, 69). Гібридні сорти, що з’явилися, можуть передаватися з покоління в покоління або існувати лише тимчасово (див. Gugenberger 2010, 68).

література

Bienfait, Agathe (2006): Im Gehäuse der Zugehörigkeit. Wiesbaden: VS.

Castro Varela, Maria do Mar/ Dhawan, Nikita (2015): Postkoloniale Theorie – eine kritische Einführung. 2. Auf. Bielefeld: transcript.

Engel, Christine/ Roman Lewicki (2005): Konzepte von Interkulturalität. In: Engel, Christine/ Lewicki, Roman (Hrsg.): Interkulturalität. Slawistische Fallstudien. Bd. 12. Innsbruck: Innsbrucker Beiträge zur Kulturwissenschaft: Slavica Aenipontana, 1–8.

Fludernik, Monika (2001): Hybridität. Theorie und Praxis. In: Polylog 8, 7–25.

Foroutan, Naika/ Schäfer, Isabel (2009): Hybride Identitäten – muslimische Migrantinnen und Migranten in Deutschland und Europa. https://www.bpb.de/apuz/32223/hybride-identitaeten- muslimische-migrantinnen-und-migranten-in-deutschland-und-europa?p=all [22.06.2018].

Gugenberger, Eva (2010): Das Konzept der Hybridität in der Migrationslinguistik. In: Ludwig, Ralph/ Schwarze, Sabine (Hrsg.): Sprache, Identität, Kultur. Bd. 8. Frankfurt am Main: Peter Lang, 67–92.