Громадянське суспільство

Термін „громадянське суспільство“ означає форму суспільства, що характеризується незалежними соціально та політично активними громадянами (див. Duden 2020). Це включає, наприклад, діяльність у клубах, асоціаціях і церквах або зайняття посад.

Громадянське суспільство є наріжним каменем живої демократії. Громадянське суспільство звертає увагу на актуальні соціальні виклики, яким, на його думку, не приділяється достатньої уваги на політичному рівні. „Темна сторона“ громадянського суспільства також може мати антидемократичний ефект через ізоляцію, негуманну поведінку тощо. Відповідальні громадяни мають важливе значення для функціонування та критичного громадянського суспільства.

3 Перспективи

Цей термін також можна розглядати з трьох точок зору: нормативної, орієнтованої на дію та орієнтованої на актора.

1 Нормативна перспектива тут означає громадянське суспільство, яке бореться за краще майбутнє або більш справедливе суспільство; цю перспективу можна знайти насамперед у боротьбі проти авторитарних або диктаторських систем.

2 З іншого боку, перспектива, орієнтована на дію, стосується соціальної взаємодії в суспільстві. Наприклад, громадянське суспільство має бути ненасильницьким, корисним і орієнтованим на компроміс. Ця базова позиція громадянського суспільства підтримується політично створеними правовими рамками, такими як права людини та основоположні права. Таким чином, вона є частиною політичної культури, яка поділяє і представляє ті ж самі цінності.

3 У перспективі громадянського суспільства, орієнтованої на акторів, основна увага приділяється окремим особам або організаціям, які працюють незалежно, поза сімейними або корпоративними структурами. Це відбувається у відриві від соціальних категорій, таких як ринок, держава та приватна сфера, в асоціаціях, неурядових організаціях (НУО), гуртках, мережах, федераціях або подібних структурах (див. Bpb 2020).

Громадянське суспільство і гегемонія

Концепція громадянського суспільства, società civile, яка часто має нормативне забарвлення, отримує важливий критично-аналітичний поворот від італійського інтелектуала-марксиста Антоніо Грамші (1891-1837): У соціально-економічно розділеному капіталістичному суспільстві сфера громадянського суспільства не обов’язково являє собою притулок демократичної та соціальної участі, чітко відокремлений від економіки та політики, але також може функціонувати – як у революційний період наприкінці Першої світової війни – як „міцний ланцюг фортець і казематів“ (Gramsci 1999, 874), який у співпраці з державною владою стабілізує існуючі відносини панування, пом’якшує і послаблює емансипаційні прагнення.

Отже, громадянське суспільство, як і політична сфера, є не нейтральним простором, а значущим, пов’язаним з конфліктним відтворенням суспільства в цілому і обов’язково змагальним, в якому соціальні сили борються за культурну гегемонію: Гегемонія, на відміну від політики, заснованої на примусі, означає „владу, яка вкорінена в переконаннях людей і не просто легітимізує правління абстрактно, а вбудовує його в консенсус керованих“ (Haug/Davidson 2004, 1-29). Згідно з цим розумінням, вирішальним фактором реальної демократизації є не просто формальне існування громадянського суспільства, а його – гегемоністська чи контргегемоністська, стійка – функція в суспільстві.

Література

Федеральне агентство громадянської освіти (2012): Die verschiedenen Dimensionen der Zivilgesellschaft, онлайн: https://www.bpb.de/politik/grundfragen/deutsche-verhaeltnisse-eine-sozialkunde/138713/dimensionen (дата звернення: 18.09.2020).

Грамші, Антоніо (1999): Gefängnishefte. Том 4, Гамбург: Арґумент, с. 874.

Хауг, Вольфганг Фріц / Девідсон, Аластер (2004): Гегемонія. В: Інститут критичної теорії Інкріт (ред.): Історико-критичний словник марксизму. Том 6/I. Від гегемонії до імперіалізму. Гамбург: Арґумент, с. 1-29.