Акультурація

Термін „акультурація“ складається з латинських термінів ad „до“ і cultura „культура“ і може бути перекладений як введення в культуру (див. Ammon 2010, 55). Цей термін був запроваджений у часи колонізації британськими та північноамериканськими культурними антропологами для опису наслідків контакту між двома чужими культурами. Аккультурація означає прийняття елементів раніше чужої культури людиною, групою або суспільством. Перейнятими можуть бути знання, цінності, норми, інтуїція, навички, техніка, звички, ідентифікація, переконання, готовність діяти, фактична поведінка, але, перш за все, мова. Це процес навчання, що характеризується інтерналізацією, імітацією та навчанням за зразком, який здебільшого спричинений завоюваннями, колонізацією, міграцією, туризмом, науковими контактами чи торговельними відносинами. Безпосередній контакт з іншими культурами є обов’язковим для акультурації.

Типи акультурації

Можна виділити чотири типи акультурації: односторонню, взаємну, повну і часткову. У той час як одностороння акультурація описує лише одностороннє прийняття іноземної культури, реципрокна акультурація означає двостороннє прийняття іноземної культури. Далі розрізняють повну акультурацію, коли одна культура приймає всі елементи іншої, чужої культури, і в результаті відбувається асиміляція, і часткову акультурацію, коли лише часткові елементи чужої культури інтегруються в існуючу культуру. При частковій акультурації часто відбувається компартменталізація, тобто інтеграція елементів певних сфер.

Крім того, акультурацію можна розрізняти в когнітивному, соціальному, структурному та ідентифікаційному вимірах. Когнітивний вимір включає набуття знань і навичок, соціальний – встановлення соціальних зв’язків між культурами, структурний – зайняття певних позицій у суспільстві, а ідентифікаційний – прийняття цінностей та ідентифікацій (див. Esser 2018, 4).

На думку Ессера, мультикультурні суспільства є результатом невдалої асиміляції і, відповідно, невдалих процесів акультурації: „Інтеграція без етнічної стратифікації і без етнічного поділу праці завжди передбачає певну структурну асиміляцію і, пов’язані з цим, процеси акультурації в інших сферах“ (Esser 2018, 5).

На думку Ессера, етнічні конфлікти виникають насамперед як реакція на культурний контакт, коли певна соціальна організація залежить від існування певних елементів своєї культури і коли культурна ідентичність групи або суспільства буде втрачена в результаті акультурації (див. Esser 2018, 6).

Література

Ammon, Ulrich (2010): Akkulturation. In: Glück, Helmut (Hrsg.): Metzler Lexikon Sprache. 4. Aufl. Stuttgart: J. B. Metzler.

Esser, Hartmut (2018): Akkulturation. In: Kopp, Johannes/ Steinbach, Anja (Hrsg.): Grundbegriffe der Soziologie. 12. Aufl. Wiesbaden: Springer.