Der Begriff Kampf der Kulturen (amerik. The Clash of Civilizations) geht auf einen Artikel des US-amerikanischen Politikwissenschaftlers und Soziologen Samuel P. Huntington zurück. Im Jahr 1993 erschien der Beitrag mit dem fragenden Titel The Clash of Civilizations? in der Zeitschrift Foreign Affairs. Drei Jahre später wurde das gleichnamige Werk Kampf der Kulturen. Die Neugestaltung der Weltpolitik im 21. Jahrhundert publiziert und löste im Folgenden international kontroverse Debatten aus. Huntington ist der Meinung, dass die Ursache zukünftiger Konflikte nicht mehr ideologischer oder ökonomischer Natur, sondern im Zusammenprall von Zivilisationen zu finden sein werde (vgl. Caglar 1997).
8 Kulturkreise
Der Identifikationszusammenhang wird dabei durch Kulturkreise oder Zivilisationen gebildet, die Huntington wie folgt bezeichnet: „definiert sich sowohl durch gemeinsame objektive Elemente wie Sprache, Geschichte, Religion, Sitten, Institutionen als auch durch die subjektive Identifikation der Menschen mit ihr.“ (Huntington 1996, 28) Durch Forschungen von Historikern und Völkerkundlern teilt Huntington die Welt in acht Kulturkreise beziehungsweise Zivilisationen ein (vgl. Huntington 1996, 28). Die identifizierten Kulturkreise sind: der westliche, konfuzianische, japanische, hinduistische, islamische, slawisch-orthodoxe, lateinamerikanische und der afrikanische (vgl. Huntington 1996, 40).
The Clash of Civilizations
Mit einem Verweis auf die Tatsache, dass kulturelle Differenzen zu den längsten und blutigsten Konflikten in der Geschichte geführt haben (vgl. Metzinger 2000, 18), stellt Huntington seine zentrale These vor: „Nationalstaaten werden zwar die mächtigsten Akteure auf dem Globus bleiben, die grundsätzlichen Konflikte der Weltpolitik aber werden zwischen Nationen und Gruppierungen aus unterschiedlichen Kulturen auftreten. Der Zusammenprall der Zivilisationen, der Kulturen (civilizations), wird die Weltpolitik beherrschen.“ (Huntington 1993, 1)
Das Überleben des Westens in dieser definierten multipolaren und multikulturellen Weltordnung hängt laut Huntington von Amerika ab, das sich seiner westlichen Identität wieder bewusst werden muss. Wesentlich sei auch die Einsicht der Mitglieder der westlichen Zivilisationen, dass ihre Kultur einzigartig, aber nicht universell ist (vgl. Metzinger 2000, 18). Der Westen sei noch einer der stärksten Kulturkreise, aber seine Macht gehe im Vergleich zu anderen Kulturkreisen zurück (vgl. Huntington 1996, 28).
Weltordnung und Konflikte
Der Westen habe mit inneren Problemen wie Staatsdefiziten oder niedrigem Wirtschaftswachstum zu kämpfen, daher verlagere sich die wirtschaftliche Macht nach Ostasien (vgl. Huntington 1996, 128). Das Gleichgewicht der Kulturen verändere sich, die indische Wirtschaft sitze in den Startlöchern und die islamische Welt stehe dem Westen feindselig gegenüber (vgl. Huntington 1996, 118).
Huntington unterstreicht seine Thesen, indem er die Modernisierung nicht gleichbedeutend mit der Verwestlichung ansieht (vgl. Huntington 1996, 113). Die Modernisierung nicht-westlicher Staaten widersetze sich der Verwestlichung, indem sie ihre eigenen kulturellen Werte in den Vordergrund stelle (vgl. Metzinger 2000, 17).
Die künftige Weltordnung werde durch verschiedene Entwicklungstrends weltpolitisch geprägt sein, weil sie multipolar und multikulturell geworden sei (vgl. Metzinger 2000, 17). Link widerspricht Huntington, indem er konstatiert, dass Differenzen nicht zwangsläufig zu Kriegen führen müssten. Gleichwohl sei eine große Konfliktträchtigkeit zu erwarten (vgl. Link 2001, 38).
Literatur
Gazi, Caglar (1997): Der Mythos vom Krieg der Zivilisationen. Der Westen gegen den Rest der Welt. München: Marino.
Huntington, Samuel Philips (1996): Kampf der Kulturen. Die Neugestaltung der Weltpolitik im 21. Jahrhundert. 5. Aufl. München/ Wien: Europa.
Huntington, Samuel Philips (1993): Im Kampf der Kulturen. https://www.zeit.de/1993/33/im-kampf-der-kulturen [14.06.2018]
Link, Werner (2001): Die Neuordnung der Weltpolitik. Grundprobleme globaler Politik an der Schwelle zum 21. Jahrhundert. 3. Aufl. München: Beck.
Metzinger, Udo M. (2000): Die Huntington-Debatte. Die Auseinandersetzung mit Huntingtons „Clash of civilzations“ in der Publizistik. Köln: SH.
на български език
Терминът „Сблъсък на цивилизациите“ се появява в статия на американския политолог и социолог Самюъл П. Хънтингтън. През 1993 г. статията с въпросително заглавие „Сблъсъкът на цивилизациите?“ се появява в списание Foreign Affairs. Три години по-късно излиза едноименният труд „Сблъсъкът на цивилизациите. The Reshaping of World Politics in the 21st Century), която впоследствие предизвиква противоречиви международни дебати. Хънтингтън е на мнение, че причината за бъдещите конфликти вече няма да бъде от идеологическо или икономическо естество, а ще се търси в сблъсъка на цивилизациите (вж. Caglar 1997).
8 Културни кръгове
Контекстът на идентификация се формира от културни кръгове или цивилизации, които Хънтингтън описва по следния начин: „определени както от общи обективни елементи като език, история, религия, обичаи, институции, така и от субективната идентификация на хората с тях“. (Huntington 1996, 28) Чрез изследвания на историци и етнолози Хънтингтън разделя света на осем културни области или цивилизации (вж. Huntington 1996, 28). Идентифицираните културни групи са: западна, конфуцианска, японска, индуистка, ислямска, славянско-православна, латиноамериканска и африканска (срв. Huntington 1996, 40).
Сблъсъкът на цивилизациите
Позовавайки се на факта, че културните различия са довели до най-продължителните и кървави конфликти в историята (срв. Metzinger 2000, 18), Хънтингтън представя основната си теза: „Националните държави ще останат най-мощните актьори на земното кълбо, но основните конфликти в световната политика ще се случват между нации и групировки от различни култури. Сблъсъкът на цивилизациите ще доминира в световната политика.“ (Хънтингтън, 1993, 1)
Според Хънтингтън оцеляването на Запада в този дефиниран многополюсен и мултикултурен световен ред зависи от това дали Америка отново ще осъзнае своята западна идентичност. От съществено значение е също така членовете на западните цивилизации да осъзнаят, че тяхната култура е уникална, но не и универсална (срв. Metzinger 2000, 18). Западът все още е една от най-силните културни групи, но силата му намалява в сравнение с други културни групи (срв. Huntington 1996, 28).
Световен ред и конфликти
Западът се бори с вътрешни проблеми като национални дефицити или нисък икономически растеж, поради което икономическата мощ се измества към Източна Азия (срв. Huntington 1996, 128). Балансът на културите се променя, индийската икономика е в начален стадий, а ислямският свят е враждебно настроен към Запада (срв. Huntington 1996, 118).
Хънтингтън подчертава тезите си, като казва, че модернизацията не е синоним на уестърнизация (срв. Huntington 1996, 113). Модернизацията на незападните държави се противопоставя на уестърнизацията, като поставя на преден план собствените им културни ценности (срв. Metzinger 2000, 17).
Бъдещият световен ред ще бъде оформен от различни тенденции на развитие, тъй като той е станал многополюсен и мултикултурен (срв. Metzinger 2000, 17). Линк противоречи на Хънтингтън, като заявява, че различията не трябва непременно да водят до войни. Въпреки това може да се очакват много конфликти (вж. Link 2001, 38).
українською мовою
Термін „Зіткнення цивілізацій“ з’явився у статті американського політолога і соціолога Семюела П. Гантінгтона. У 1993 році стаття із запитальною назвою „Зіткнення цивілізацій?“ з’явилася в журналі „Foreign Affairs“. Через три роки вийшла однойменна праця „Зіткнення цивілізацій. Перебудова світової політики в 21 столітті“ була опублікована ще через три роки і згодом викликала суперечливі міжнародні дебати. Гантінгтон вважає, що причина майбутніх конфліктів більше не матиме ідеологічного чи економічного характеру, а полягатиме у зіткненні цивілізацій (див. Caglar 1997).
8 Культурні кола
Контекст ідентифікації формується культурними колами або цивілізаціями, які Гантінгтон описує наступним чином: „визначаються як спільними об’єктивними елементами, такими як мова, історія, релігія, звичаї, інститути, так і суб’єктивною ідентифікацією людей з ними“. (Huntington 1996, 28) Спираючись на дослідження істориків та етнологів, Гантінгтон поділяє світ на вісім культурних зон або цивілізацій (див. Huntington 1996, 28). Виділені культурні групи: західна, конфуціанська, японська, індуїстська, ісламська, слов’яно-православна, латиноамериканська та африканська (див. Huntington 1996, 40).
Зіткнення цивілізацій
Посилаючись на той факт, що культурні відмінності призвели до найдовших і найкривавіших конфліктів в історії (див. Metzinger 2000, 18), Гантінгтон представляє свою центральну тезу: „Національні держави залишаться найпотужнішими акторами на земній кулі, але фундаментальні конфлікти світової політики відбуватимуться між націями і групами, що належать до різних культур. Зіткнення цивілізацій домінуватиме у світовій політиці“. (Huntington 1993, 1)
На думку Гантінгтона, виживання Заходу в цьому визначеному багатополярному і мультикультурному світовому порядку залежить від того, чи зможе Америка знову усвідомити свою західну ідентичність. Також важливо, щоб члени західних цивілізацій усвідомили, що їхня культура є унікальною, але не універсальною (див. Metzinger 2000, 18). Захід все ще залишається однією з найсильніших культурних груп, але його могутність зменшується порівняно з іншими культурними групами (див. Хантінгтон 1996, 28).
Світовий порядок і конфлікти
Захід бореться з внутрішніми проблемами, такими як дефіцит державного бюджету або низькі темпи економічного зростання, тому економічна влада переходить до Східної Азії (див. Хантінгтон 1996, 128). Баланс культур змінювався, індійська економіка перебувала на старті, а ісламський світ був вороже налаштований до Заходу (див. Huntington 1996, 118).
Гантінгтон підкреслює свої тези, кажучи, що модернізація не є синонімом вестернізації (див. Huntington 1996, 113). Модернізація незахідних держав протистоїть вестернізації, ставлячи на перший план власні культурні цінності (див. Metzinger 2000, 17).
Майбутній світовий порядок буде формуватися під впливом різних тенденцій розвитку, оскільки він став багатополярним і мультикультурним (див. Metzinger 2000, 17). Лінк суперечить Гантінгтону, стверджуючи, що відмінності не обов’язково повинні призводити до воєн. Тим не менше, слід очікувати великої кількості конфліктів (див. Link 2001, 38).