Der Begriff Mentalität hat seinen Ursprung im Lateinischen (mens „den Geist betreffend“). Im alltagssprachlichen Gebrauch bezeichnet er laut Duden eine „Geistes- und Gemütsart“ oder die „besondere Art des Denkens und Fühlens“ von Individuen, sozialer Gruppen oder sogar ganzer Völker. Das Besondere, welches von den eigenen ‚Normen‘ und Vorstellungen abweicht, wird als Mentalität bezeichnet.
Die Fachwissenschaft erweiterte diese Bedeutungsdimensionen: „Eine Mentalität im Sinne der Mentalitätsgeschichte ist […] die Gesamtheit von Gewohnheiten bzw. Dispositionen des Denkens und Fühlens und des Wollens oder Sollens in sozialen Gruppen“ (Hermanns 1995, 77).
Historische Mentalität
Der Historiker Peter Dinzelbacher betont die Wechselseitigkeit der Elemente sowie die zeitliche Dimensionen. „Historische Mentalität ist das Ensemble der Weisen und Inhalte des Denkens und Empfindens, das für ein bestimmtes Kollektiv in einer bestimmten Zeit prägend ist. Mentalität manifestiert sich in Handlungen“, erklärt Dinzelbacher (Dinzelbacher 1993, 21). Jedoch sind die kollektiven Inhalte des Denkens keine komplexen Theorien oder Denksysteme, sondern vielmehr „die in einer Kultur allgemein geltenden Grundüberzeugungen“ (ebd., 23).
Perspektiven der Sprachwissenschaft
Linguistische Perspektiven heben sprachliche Facetten der Begrifflichkeit hervor: „Mentalitäten umfassen die Gesamtheit des menschlichen sozialen, kulturellen und medialen und damit sprachlichen Handelns und sind gleichsam die Grundlage dieses Handelns, welches über Sprache sichtbar und rekonstruierbar wird“ (Kreuz/ Mroczynski 2016, 2 f.). Dennoch ist er „in erster Linie ein Suchbegriff […], der als solcher die Funktion hat, daß er an uns appelliert, die historisch oder soziologisch vorerst noch gänzlich unbekannten Mentalitäten zu erforschen und beschreiben“ (Hermanns 2012, 9). Außerdem wirkt er als „ein notwendiges Konzept, um interpersonale und intergruppale Spezifitäten wissenschaftlich zu beschreiben und zu erklären“ (Werlen 1998, 76).
Mentalitäten und Gesellschaftsschichten
Der Soziologe Theodor Geiger bezeichnet Mentalität als eine „subjektive Ideologie“. Abhängig von der Schichtzugehörigkeit der Menschen und den damit verbundenen Lebensverhältnissen wird typischerweise eine spezifische Mentalität entwickelt. „Tausend Einzelheiten des Alltagslebens bilden im Ensemble den Typ des Lebensduktus und dieser ist Ausdruck der Mentalität“, beschreibt Geiger (Geiger 1987, 80).
ChatGPT über die deutsche Mentalität
Es ist schwierig, die deutsche Mentalität in wenigen Worten zu beschreiben, da es viele verschiedene Regionen und kulturelle Unterschiede innerhalb Deutschlands gibt. Allerdings gibt es einige allgemeine Merkmale, die oft mit der deutschen Mentalität in Verbindung gebracht werden:
1. Pünktlichkeit und Zuverlässigkeit: Deutsche sind dafür bekannt, pünktlich und zuverlässig zu sein. Termine und Verabredungen werden in der Regel genau eingehalten.
2. Ordnung und Effizienz: Deutsche haben oft eine Vorliebe für Ordnung und Struktur und versuchen, ihre Aufgaben auf effiziente Weise zu erledigen.
3. Gründlichkeit und Sorgfalt: Deutsche legen oft großen Wert auf Gründlichkeit und Sorgfalt bei der Arbeit und bei alltäglichen Aufgaben.
4. Direktheit und Ehrlichkeit: Deutsche können manchmal als direkt oder sogar unhöflich wahrgenommen werden, da sie oft offen und ehrlich ihre Meinung sagen.
5. Respekt für Regeln und Gesetze: Deutsche haben oft einen hohen Respekt für Regeln und Gesetze und halten sich in der Regel daran.
6. Sparsamkeit und Wirtschaftlichkeit: Deutsche haben oft einen ausgeprägten Sinn für Sparsamkeit und Wirtschaftlichkeit.
Natürlich sind dies nur allgemeine Merkmale und es gibt sicherlich viele individuelle Unterschiede innerhalb der deutschen Bevölkerung.
? Teste Dein Wissen zu Mentalität – hier geht’s zum Lückentext.
Literatur
Dinzelbacher, Peter (1993): Zu Theorie und Praxis der Mentalitätsgeschichte. In: ders. (Hrsg.): Europäische Mentalitätsgeschichte. Hauptthemen in Einzeldarstellungen. Stuttgart.
Hermanns, Fritz (1995): Sprachgeschichte als Mentalitätsgeschichte. Überlegungen zu Sinn und Form und Gegenstand historischer Semantik. In: Gardt, Andreas/ Mattheier, Klaus/ Reichmann, Oskar (Hrsg.): Sprachgeschichte des Neuhochdeutschen. Gegenstände, Methoden, Theorien. Tübingen, 69–101.
Hermanns, Fritz (2012): Sprachgeschichte und Mentalitätsgeschichte. Überlegungen zu Sinn und Form und Gegenstand historischer Semantik. In: Kämper, Heitren/ Linke, Angelika/ Wengeler, Martin (Hrsg.): Der Sitz der Sprache im Leben: Beiträge zu einer kulturanalytischen Linguistik. Berlin/ Boston: de Gruyter, 5–36.
Geiger, Theodor (1987): Die soziale Schichtung des deutschen Volkes: Soziographischer Versuch auf statistischer Grundlage. Stuttgart: Enke.
Kreuz, Christian/ Mroczynski, Robert (2016): Sprache, Kultur, Mentalität: Sprach- und kulturwissenschaftliche Beiträge zur Analyse von Mentalitäten. Berlin/ Münster: LIT.
Werlen, Erika (1998): Sprache, Kommunikationskultur und Mentalität. Zur sozio- und kontaktlinguistischen Theoriebildung und Methodologie. Tübingen: Niemeyer.
на русском языке
Термин менталитет восходит к латыни (mens „относящийся к разуму“). В повседневном языке, согласно словарю Дудена, он обозначает „тип ума и духа“ или „особый способ мышления и чувствования“ отдельных людей, социальных групп или даже целых народов. То особенное, что отклоняется от собственных „норм“ и представлений, называется менталитетом.
Специализированная наука расширила эти измерения значения: „Менталитет в смысле истории менталитета – это […] совокупность привычек или предрасположенностей мышления и чувствования, а также желания или обязанности в социальных группах“ (Hermanns 1995, 77).
Исторический менталитет
Историк Петер Динзельбахер подчеркивает взаимный характер элементов, а также временные измерения. „Исторический менталитет – это совокупность способов и содержания мышления и чувствования, которые являются формирующими для определенного коллектива в определенное время. Менталитет проявляется в действиях“, – объясняет Динцельбахер (Dinzelbacher 1993, 21). Однако коллективное содержание мышления – это не сложные теории или системы мысли, а скорее „основные убеждения, общепринятые в той или иной культуре“ (там же, 23).
Перспективы лингвистики
Лингвистические перспективы подчеркивают языковые аспекты концептуализации: „Ментальность охватывает всю совокупность социальных, культурных и медиальных, а значит, языковых действий человека и является как бы основой этих действий, которые становятся видимыми и реконструируемыми через язык“ (Kreuz/ Mroczynski 2016, 2 f.). Тем не менее, это „прежде всего поисковый термин […], который как таковой имеет функцию призыва к нам исследовать и описывать ментальности, которые пока еще совершенно неизвестны исторически или социологически“ (Hermanns 2012, 9). Более того, она выступает в качестве „необходимой концепции для научного описания и объяснения межличностных и межгрупповых особенностей“ (Werlen 1998, 76).
Менталитет и социальные классы
Социолог Теодор Гейгер описывает менталитет как „субъективную идеологию“. В зависимости от класса, к которому принадлежат люди, и связанных с ним условий жизни, обычно формируется специфический менталитет. „Тысяча деталей повседневной жизни формируют в ансамбле тип жизненного продукта, и это и есть выражение менталитета“, – описывает Гейгер (Geiger 1987, 80).
ЧатГПТ о немецком менталитете
Сложно описать немецкий менталитет в нескольких словах, поскольку в Германии существует множество различных регионов и культурных различий. Однако есть некоторые общие характеристики, которые часто ассоциируются с немецким менталитетом:
1. Пунктуальность и надежность: немцы известны своей пунктуальностью и надежностью. Назначения и даты обычно соблюдаются точно.
2. порядок и эффективность: немцы часто предпочитают порядок и структуру и стараются выполнять свои задачи эффективно.
3. тщательность и аккуратность: немцы часто придают большое значение тщательности и аккуратности в своей работе и в повседневных делах.
4. прямота и честность: немцев иногда воспринимают как прямых и даже грубых, поскольку они часто говорят свое мнение открыто и честно.
5. уважение к правилам и законам: Немцы часто с большим уважением относятся к правилам и законам и обычно их соблюдают.
6. бережливость и экономия: немцы часто обладают сильным чувством бережливости и экономии.
Конечно, это только общие характеристики, и, безусловно, существует множество индивидуальных различий среди немецкого населения.
українською мовою
Термін „ментальність“ походить з латинської мови (mens – „той, що стосується розуму“). У повсякденній мові, згідно зі словником Дудена, він означає „тип розуму і духу“ або „особливий спосіб мислення і почуттів“ окремих людей, соціальних груп або навіть цілих народів. Те особливе, що відхиляється від власних „норм“ та уявлень, називається менталітетом.
Фахова наука розширила ці виміри значення: „Ментальність у сенсі історії ментальності – це […] сукупність звичок або схильностей до мислення і почуттів, а також до бажань чи обов’язків у соціальних групах“ (Hermanns 1995, 77).
Історична ментальність
Історик Петер Дінзельбахер підкреслює взаємний характер елементів, а також часові виміри. „Історична ментальність – це сукупність способів і змісту мислення та почуттів, що є визначальними для певного колективу в певний час. Ментальність проявляється в діях“, – пояснює Дінзельбахер (Dinzelbacher 1993, 21). Однак колективний зміст думки – це не складні теорії чи системи думок, а радше „основні переконання, які є загальноприйнятими в культурі“ (там само, 23).
Перспективи лінгвістики
Лінгвістичні перспективи наголошують на мовних аспектах концептуалізації: „Ментальність охоплює всю сукупність людських соціальних, культурних і медійних, а отже, мовних дій і є ніби основою цієї дії, яка стає видимою і реконструйованою через мову“ (Kreuz/ Mroczynski 2016, 2 f.). Тим не менш, це „насамперед пошуковий термін […], який як такий має функцію заклику до нас досліджувати та описувати ментальності, які поки що залишаються абсолютно невідомими історично чи соціологічно“ (Hermanns 2012, 9). Більше того, вона виступає як „необхідна концепція для наукового опису і пояснення міжособистісних і міжгрупових особливостей“ (Werlen 1998, 76).
Ментальність і соціальні класи
Соціолог Теодор Гайгер описує ментальність як „суб’єктивну ідеологію“. Залежно від класу, до якого належать люди, та умов життя, пов’язаних з ним, зазвичай розвивається специфічна ментальність. „Тисячі деталей повсякденного життя формують в ансамблі тип життєвого шляху, і це є вираженням ментальності“, – описує Ґайґер (Geiger 1987, 80).
ЧатGPT про німецький менталітет
Німецький менталітет важко описати кількома словами, оскільки в Німеччині існує багато різних регіонів і культурних відмінностей. Однак є деякі загальні характеристики, які часто асоціюються з німецьким менталітетом:
1. пунктуальність і надійність: німці відомі своєю пунктуальністю та надійністю. Зустрічі та дати, як правило, дотримуються точно.
2. порядок і ефективність: німці часто віддають перевагу порядку і структурі та намагаються виконувати свої завдання ефективно.
3. ретельність і уважність: німці часто надають великого значення ретельності та уважності у своїй роботі та повсякденних справах.
4. прямота і чесність: німців іноді можуть сприймати як прямолінійних або навіть грубих, оскільки вони часто висловлюють свої думки відкрито і чесно.
5. повага до правил і законів: Німці часто з великою повагою ставляться до правил і законів і зазвичай дотримуються їх.
6. ощадливість та економія: німці часто мають сильне почуття ощадливості та економії.
Звичайно, це лише загальні характеристики, і, безумовно, існує багато індивідуальних відмінностей серед німецького населення.
