Mit dem Laden des Videos akzeptieren Sie die Datenschutzerklärung von YouTube.
Mehr erfahren
Indigenes Wissen, in der Literatur häufig auch als traditionelles Wissen bezeichnet, definiert „Wissen über medizinische oder sonstige nützliche Eigenschaften biologischer Vielfalt, das oft seit Generationen in einer bestimmten oder in mehreren Gemeinschaften vorhanden und Teil der kulturellen Identität dieser Gruppen ist“ (von Hahn 2004:,7 f.). Das Wort indigen stammt vom lateinischen indu- „ein“ und -genus „geboren“ ab (vgl. Duden Online). Zusammengesetzt steht indigen also für eingeboren. Eine einheitliche und vor allem juristische Definition, über welche Bereiche sich das indigene Wissen erstreckt und welche Rechte mit der Nutzung einhergehen, ist nicht bekannt. Dennoch geht es grundsätzlich um die Bereiche „Heilkunde, Landwirtschaft, Religion, Riten und vieles mehr“ (Deacon 2012).
Traditionell verankert – ein Kreislauf
Das indigene Wissen gilt als traditionelles Wissensgut, welches Urvölker seit Jahrzehnten durch Beobachtungen und Erfahrungen gesammelt haben. Es spielt im alltäglichen Leben und vor allem bei Tätigkeiten eine wichtige Rolle, da es als Sammlung von Kenntnissen Entscheidungen beeinflussen kann (vgl. ebd., 11). Dieser Prozess ist vergleichbar mit einem Kreislauf, indem das gelernte Wissen immer wieder an die folgenden Generationen weitergegeben wird (vgl. Homann 2005, 24). Die Form der kontinuierlichen Weitergabe begünstigt die Verbreitung und ebenso die Anpassung des Gelernten. Ausschlaggebend dafür ist vor allem, dass die Übermittlung zu großen Teilen mündlich erfolgt und die Inhalte mithilfe der Sprache veränderbar sein können (vgl. von Hahn 2004, 9).
Traditionelles Wissen steht nach dem konstruktivistischen Ansatz wie das allgemeine Wissen eines Individuums ständig im Wandel und wird als flexibles Konstrukt betrachtet. Vorhandene Umweltbedingungen nehmen Einfluss, sodass das es an die jeweiligen Bedingungen angepasst wird. Folglich ist das indigene Wissen keine starre Einheit, sondern ein wandelbares Konzept, welches über mehrere Jahrhunderte hinweg existieren kann, aber immer einen Teil seiner ursprünglichen Form behält.
Der „Erhalt der kulturellen Integrität“ (ebd.) ist das Bestreben der indigenen Völker. Aufgrund seiner Wandelbarkeit ist es notwendig, dass ein gewisses Maß an Tradition bewahrt und geschützt wird. „Traditionelles Wissen ist an einen spezifischen geographischen und kulturellen Kontext gebunden, sodass sich das Wissen nicht ohne Weiteres außerhalb der jeweiligen Gemeinschaft nutzbar machen lässt“ (ebd., 14). Die geographische Gebundenheit an eine Lebensweise und gleichzeitig auch an einen Standort hat zur Folge, dass das indigene Wissen nur noch eingeschränkt anwendbar oder sogar unbrauchbar wird. Ein beträchtlicher Teil eines solchen Wissens ist bei indigenen Völkergruppen verortet, die meistens zu den Minderheiten in einer Bevölkerung zählen. Sie stehen in einem engen Verhältnis mit ihrer Umwelt.
Stellenwert in der Bevölkerung
Das indigene Wissen stellt für die allgemeine Bevölkerung eine Sammlung an traditionellem Wissen dar, welches besonders in der Pharmaindustrie izunehmend an Bedeutung gewinnt. Ähnlich überträgt sich dies auch in andere Bereiche. Neben dem Nutzen für die Gesamtbevölkerung, ergeben sich dennoch Probleme für die indigene Gemeinschaften. Diese haben nicht die Möglichkeit, ihr Wissen patentieren zu lassen, wodurch es nicht als eingeschränktes Wissensgut zu betrachten ist und Ausbeutung zur Folge haben kann.
? Teste Dein Wissen zu Indigenes Wissen – hier geht’s zum Lückentext.
Literatur
Deacon, Harriet (2012): Wiederentdeckte Geschichte – immaterielles Kulturerbe in Südafrika.
URL: http://www.goethe.de/ins/za/prj/wom/inw/deindex.htm [02.08.2019].
Dudenredaktion (o. J.): „indigen“ auf Duden online. https://www.duden.de/rechtschreibung/indigen#herkunft [06.08.2019].
Hahn, Anja von (2004): Traditionelles Wissen indigener und lokaler Gemeinschaften zwischen geistigen Eigentumsrechten und der „public domain“. Beiträge zum ausländischen öffentlichen Recht und Völkerrecht 170. Berlin/ Heidelberg: Springer.
Homann, Sabine (2005): Indigenous knowledge of Borana pastoralists in natural resource management: a case study from southern Ethiopia. Göttingen: Cuvillier.
на русском языке
Коренные знания, часто называемые в литературе традиционными знаниями, определяют „знания о лекарственных или других полезных свойствах биологического разнообразия, которые часто существовали на протяжении многих поколений в конкретном сообществе или в нескольких сообществах и являются частью культурной идентичности этих групп“ (von Hahn 2004:,7 f.). Слово коренной происходит от латинского indu- „один“ и -genus „рожденный“ (см. Duden Online). Таким образом, слово „коренной“ означает „родной“. Единого и, прежде всего, юридического определения областей, на которые распространяются коренные знания, и прав, связанных с их использованием, не существует. Тем не менее, в основном это касается таких областей, как „медицина, сельское хозяйство, религия, обряды и многое другое“ (Deacon 2012).
Традиционные корни – цикл
Коренные знания считаются традиционной совокупностью знаний, которые коренные народы накапливали десятилетиями путем наблюдений и опыта. Оно играет важную роль в повседневной жизни и особенно в деятельности, поскольку может влиять на решения как совокупность знаний (ср. там же, 11). Этот процесс можно сравнить с циклом, поскольку усвоенные знания снова и снова передаются следующим поколениям (ср. Homann 2005, 24). Форма непрерывной передачи способствует распространению, а также адаптации того, что было усвоено. Основная причина этого заключается в том, что передача происходит в основном устно и содержание может быть изменено с помощью языка (ср. von Hahn 2004, 9).
Согласно конструктивистскому подходу, традиционные знания, как и общие знания человека, постоянно меняются и рассматриваются как гибкая конструкция. Существующие условия окружающей среды влияют на него таким образом, что оно адаптируется к соответствующим условиям. Следовательно, традиционные знания – это не жесткая сущность, а изменчивая концепция, которая может существовать на протяжении нескольких веков, но всегда сохраняет часть своей первоначальной формы.
Сохранение культурной целостности“ (там же) – это стремление коренных народов. В силу своей изменчивости необходимо, чтобы определенная часть традиций сохранялась и защищалась. „Традиционные знания привязаны к определенному географическому и культурному контексту, поэтому знания не могут быть легко использованы за пределами соответствующей общины“ (там же, 14). Географическая привязка к образу жизни и в то же время к местности приводит к тому, что знания коренных народов становятся ограниченно применимыми или даже непригодными для использования. Значительная часть таких знаний находится у коренных народов, которые обычно принадлежат к меньшинству населения. Они имеют тесную связь с окружающей средой.
Статус в населении
Знания коренных народов представляют собой совокупность традиционных знаний для населения в целом, которые приобретают все большее значение, особенно в фармацевтической промышленности. Аналогичным образом, это распространяется и на другие области. Помимо выгод для населения в целом, существуют и проблемы для коренных общин. У них нет возможности запатентовать свои знания, что означает, что их нельзя рассматривать как ограниченное благо знаний и может привести к эксплуатации.
українською мовою
Знання корінних народів, які в літературі часто називають традиційними знаннями, визначають як „знання про лікувальні або інші корисні властивості біологічного різноманіття, які часто існують протягом багатьох поколінь у певній громаді або громадах і є частиною культурної ідентичності цих груп“ (von Hahn 2004:,7 f.). Слово „корінний“ походить від латинського indu- „один“ і -genus „народжений“ (див. Duden Online). У поєднанні з іншими словами, „корінний“, таким чином, означає „місцевий“. Єдиного і, перш за все, юридичного визначення територій, на які поширюються знання корінних народів і права, пов’язані з їх використанням, не існує. Тим не менш, в основному це стосується сфер „медицини, сільського господарства, релігії, обрядів і багато чого іншого“ (Deacon 2012).
Традиційно вкорінені – цикл
Знання корінних народів вважаються традиційною сукупністю знань, які корінні народи накопичували десятиліттями через спостереження та досвід. Вони відіграють важливу роль у повсякденному житті і особливо в діяльності, оскільки як сукупність знань можуть впливати на рішення (див. там само, 11). Цей процес можна порівняти з кругообігом, оскільки набуті знання знову і знову передаються наступним поколінням (див. Homann 2005, 24). Форма безперервної передачі сприяє поширенню, а також адаптації отриманих знань. Основною причиною цього є те, що передача відбувається переважно в усній формі, а зміст може бути змінений за допомогою мови (див. von Hahn 2004, 9).
Згідно з конструктивістським підходом, традиційні знання, як і загальні знання людини, постійно змінюються і розглядаються як гнучкий конструкт. Існуючі умови навколишнього середовища впливають на нього так, що воно пристосовується до відповідних умов. Отже, знання корінних народів не є жорсткою сутністю, а мінливою концепцією, яка може існувати протягом кількох століть, але завжди зберігає певну частину своєї первісної форми.
„Збереження культурної цілісності“ (там само) є прагненням корінних народів. Через її мінливість необхідно, щоб певна кількість традицій була збережена і захищена. „Традиційні знання прив’язані до певного географічного та культурного контексту, тому їх нелегко використати за межами відповідної громади“ (там само, 14). Географічна прив’язка до способу життя і водночас до місцевості має наслідком те, що знання корінних народів стають лише обмежено застосовними або навіть непридатними для використання. Значна частина таких знань знаходиться серед корінних народів, які зазвичай належать до меншин населення. Вони мають тісний зв’язок з навколишнім середовищем.
Статус серед населення
Знання корінних народів являють собою сукупність традиційних знань для широкого загалу населення, які набувають все більшого значення, особливо у фармацевтичній промисловості. Аналогічно, це стосується й інших сфер. Окрім переваг для населення в цілому, існують проблеми для корінних народів. Вони не мають можливості запатентувати свої знання, а це означає, що їх не можна вважати товаром з обмеженим доступом, що може призвести до експлуатації.
