Ідентичність

„Лише на тлі консолідованої власної ідентичності стає можливим справжня взаємодія з чужістю Іншого“. (Роза 2007, 49)

Етимологія

Ідентичність походить від латинського слова identitas і означає „абсолютна однаковість“ (Rosa 2007, 47). Соціолог Гартмут Роза розглядає цей термін у різних контекстах і формах. У своєму есе „Ідентичність“ він пояснює, що в математиці та логіці він „відображає відношення досконалої тотожності, [яке] об’єкт має з самим собою і тільки з самим собою“ (Rosa 2007, 47). (Rosa 2007, 47) З точки зору сутності людини, ідентичність характеризується унікальністю та впізнаваністю кожної особи. Вона є основою формування індивідуальної особистості. За словами Рози, використання мови та участь у культурі є „основою для будь-якої міжкультурної комунікації […] та взаєморозуміння“ (Rosa 2007, 47).

Три аспекти ідентичності

У своїй книзі „Міжкультурна комунікація“ культуролог Едіт Брошинський-Швабе поділяє ідентичність людей, які беруть участь у міжкультурному обміні, на три аспекти: Першою і головною є особиста ідентичність, яка тісно пов’язана із зовнішнім виглядом людини. Поведінка, мова і запах відіграють важливу роль при першій зустрічі. На другому місці – соціальна ідентичність (групова ідентичність, ми-ідентичність, колективна ідентичність). Тут індивід набуває характерних культурних рис і таким чином позначає свою приналежність до групи, з якою себе ідентифікує. Крім того, Брошинський-Швабе розрізняє соціальну ідентичність у різних сферах ідентичності, таких як сім’я, вікова група, професія, релігія тощо (див. Broszinsky-Schwabe 2011, 44).

Культурна ідентичність як третій аспект описує окремих осіб або групи, які керуються „спільністю мови, норм спільного життя, ідеологічних і релігійних орієнтацій, мистецьких і наукових традицій, спортивних і ремісничих навичок, спільних ідеалів і цінностей“ [орієнтуються]. Спільність способу життя проявляється, наприклад, у житловому будівництві та поселенській поведінці, звичках харчування, моді, манерах, символіці, святах та урочистостях“. (Broszinsky-Schwabe 2011, 46)

Самосприйняття – зовнішній імідж

Контакти між різними культурами сьогодні інтенсивніші, ніж будь-коли. Збереження ідентичності, таким чином, є викликом. Як чітко зазначає Брошинський-Швабе, кожна окрема культура з її знаками, символами, традиціями, моделями поведінки та системами цінностей має вплив на формування ідентичності людини (див. Broszinsky-Schwabe 2011, 46). Це стає особливо очевидним, коли людина стикається з іншою культурою або інтегрується в чужій країні.

Психолог Аннекатрін Хоппе досліджує у цьому зв’язку, наскільки змінюється звичне уявлення про себе в новому середовищі. У своєму есе „So war ich nicht, so bin ich nicht!“ („Я не був таким, я не такий“) вона пояснює, що при спробі інтегруватися в чуже середовище під сумнів ставляться звичні поведінкові патерни і точки зору, а також характеристики, які в іншому випадку залишалися б прихованими (див. Hoppe 2013). Власний імідж, який виріс у звичному культурному середовищі, більше не відповідає іноземному образу. Це, в свою чергу, призводить до „невизначеності власної ідентичності“ (Hoppe 2013, 176).

Глобалізація

Постійна зміна культур впливає на розвиток ідентичності як позитивно, так і негативно. Зміни в культурах свідчать про те, що „культура є транспортабельною, вона є вантажем її носіїв“ (Groh 2003, 172). (Groh 2003, 172) У зв’язку з цим Грох у своїй статті „Зміна ідентичності – глобалізація та культурні індукції“ зазначає, що глобалізація спричиняє дестабілізацію корінних, автономних культур, які піддаються впливу індустріальних культур. Через „розрив у домінуванні“ (Groh 2003, 162), культури частково або повністю стираються, позбавляючи людей можливості формувати індивідуальну ідентичність (див. Groh 2003, 177).

Література

Брошинський-Швабе, Едіт (2011): Міжкультурна комунікація. Непорозуміння – розуміння. Вісбаден: Springer.

Гро, Арнольд (2003): Зміна ідентичності. Глобалізація та культурні індукції. В: Кіммініх, Єва (ред.): Світова мова. Погляди на культурні форми сприйняття та репрезентації. Культурна ідентичність. Конструювання та кризи. Т. 3, Франкфурт-на-Майні: Пітер Ланґ, 161-185.

Хоппе, Аннекатрін (2013): So war ich nicht, so bin ich nicht. Про вплив культурного середовища на власну ідентичність. В: Кумбієр, Даґмар / Шульц фон Тун, Фрідеманн (ред.): Міжкультурна комунікація: методи, моделі, приклади. 6 вид., перероб. і доп. Райнбек у Гамбурзі: Rowohlt, 170-186.

Роза, Гартмут (2007) Ідентичність. Штрауб, Юрген/ Вайдеманн, Арне/ Вайдеманн, Доріс (ред.): Посібник з міжкультурної комунікації та конкуренції. Основні поняття – теорії – сфери застосування. Штутгарт: Metzler, 47-56.