Різноманітність

Термін „різноманіття“ не означає фіксовану, чітко визначену концепцію, а являє собою дискурс, який „розглядає питання належного політичного, правового, економічного та педагогічного поводження з соціальним різноманіттям“ (Sievers 2013, 16 f.). Відповідно, існує два різних розуміння різноманітності. З одного боку, різноманітність розуміється як різноманітність з акцентом на відмінностях, а з іншого – як розуміння узагальнення спільних рис і відмінностей (див. Sievers 2013, 17).

Різноманітність і відмінності

Шенхут зазначає, що цей термін може означати різноманітність у значенні діапазону та різноманітності, а також відмінність у значенні відмінності та особливостей. Слід зазначити, що різноманітність використовується в позитивному значенні, а відмінність – у негативному (див. Schönhuth 2011, 52). Сіверс також виділяє два рівні підходів до різноманітності, але розрізняє аналітичний і нормативний підходи. Перший виокремлює лише різноманітність як таку, тоді як нормативний підхід позитивно оцінює попередні описи і наголошує на цінності кожної людської істоти (Sievers 2013, 17).

На думку Аллеманн-Гіонди, різноманітність складається з індивідуальних і групових характеристик. Вона також зазначає, що вони частково є вродженими, частково індивідуально набутими, а частково створюються законами, інституційною практикою та рамковими умовами. Як приклади, Аллеманн-Гіонда наводить соціально-економічний статус, етнічне походження, національність, стать або гендер, релігію та багато іншого (див. Allemann-Ghionda/ Bukow 2011, 25). Крім того, на думку Шретера, концепція різноманітності включає в себе вимогу толерантності, антидискримінації та реалізації рівних можливостей (Schröter 2009, 79). Тому, на думку Шьонхута, концепція розмаїття стає актуальною у взаємозв’язку між культурним розмаїттям і державними або наднаціональними діями, а також на робочому місці (див. Schönhuth 2011, 54).

Освіта у сфері розмаїття та управління розмаїттям

Актуальність концепції розмаїття відображена в інших концепціях, таких як концепція освіти в галузі розмаїття та концепція управління розмаїттям. За словами Бармайєра, остання є американською концепцією, „яка визнає неоднорідність членів організації як можливість і цінність і має на меті ефективне використання пов’язаного з цим потенціалу кожного окремого працівника […]“ (Barmeyer 2012, 40).

У цьому контексті розрізняють чотири виміри різноманітності – особистий, внутрішній, зовнішній та організаційний. Концепція освіти у сфері різноманітності також зосереджується на різноманітності як на потенціалі та виклику, а також на багатстві можливостей. У зв’язку з цим, однак, виникає безліч завдань, які необхідно виконати. Концепція повинна застосовуватися в освіті у сфері центральних культурних методів, навчання на основі самостійно обраних тем і власних інтересів, через інклюзивні навчальні заклади з гетерогенними навчальними групами, внутрішньої диференціації, компенсації недоліків, а також доступності тощо (див. Hauenschild/ Robak/ Sievers 2013, 12-13).

Оцінка концепції різноманітності

Одним із пунктів критики в дослідженнях є те, що концепція розмаїття є лише відтворенням соціальних відмінностей, в якому „різнобарвність“ є не метою, а проблемою. Адже йдеться не про такі відмінності, як день і ніч, а про соціальну нерівність, пов’язану з різницею між чоловіками і жінками, мігрантами і немігрантами, інвалідами і неінвалідами і т.д. (див. Walgenbach 2017, 121).

Посилаючись на це, Хормель формулює, що дискурси, пов’язані з різноманітністю, намагаються поєднати два підходи, а саме: антидискримінаційне програмування та цінування соціального і культурного розмаїття для збільшення різноманітних результатів (див. Hormel 2008, 21). Сіверс зазначає, що термін „розмаїття“ потребує дефініційного уточнення, щоб можна було відрізнити його від таких термінів, як різноманітність, гетерогенність або відмінність, і передати подальший зміст (див. Sievers 2013, 18).

Література

Аллеманн-Гіонда, Крістіна / Буков, Вольф-Дітріх (ред.) (2011): Місця розмаїття. Формати, аранжування та інсценізації. Вісбаден: VS.

Бармайєр, Крістоф (2012): Управління розмаїттям. У: пер. з нім.: Taschenlexikon Interkulturalität. Геттінген: Vandenhoeck & Ruprecht, 40-42.

Хауеншильд, Катрін / Робак, Штеффі / Сіверс, Ізабель (ред.) (2013): Освіта у сфері розмаїття. Zugänge – Perspektiven – Beispiele. Франкфурт-на-Майні: Brandes & Apsel.

Гормель, Ульріке (2008): Розмаїття та дискримінація. В: Sozial Extra 11/12, Praxis aktuell: Soziale Arbeit und Diversity, 20-23.

Шьонгут, Міхаель (2011): Розмаїття. Крефф, Фернан, Кнолл, Єва-Марія, Ґінґріх, Андре (ред.): Лексикон глобалізації. Білефельд: Транскрипт.

Шретер, Сюзанна (2009): Гендер і розмаїття. Культурологічні та історичні підходи. Андресен, Зюне / Корубер, Мехтільд / Людке, Доротея (ред.): Ґендер і розмаїття: пара кошмарів чи мрій? Міждисциплінарний діалог про „модернізацію“ гендерної політики та політики рівності. Вісбаден: VS.

Вальгенбах, Катаріна (2017): Гетерогенність – перехресність – різноманітність в освітній науці. Опладен / Торонто: Barbara Budrich Verlag.