Гра про п’ять культур

В основі гри „П’ять культур“ лежить культурна теорія Томпсона, Елліса та Вілдавскі, в якій культура розуміється як стиль життя (див. Banneberg 2001, 247).

Транскультурне навчання

Гра була розроблена з наміром висвітлити розбіжності між різними культурними групами. Згодом це має призвести до „самоаналізу та рефлексії“ (Köppel 2002, 138) – вона класифікується як „тренінг культурної обізнаності“ (див. Schönhuth).

У грі „П’ять культур“ моделюються ситуації, в яких при пошуку рішення необхідно враховувати різні культурні особливості. Таким чином, це міжкультурний тренінг, в якому учасники вчаться застосовувати теоретичні міркування на практиці з урахуванням свого культурного походження (див. Reeb 2018). Ця вправа особливо корисна для підготовки до міжкультурних зустрічей і дискусій, наприклад, як вправа на культурну взаємодію на робочому місці, а також у приватному контексті. Гра „П’ять культур“ актуальна скрізь, де транскультурне навчання відіграє певну роль (див. Reeb 2018).

Процедура

Формується п’ять команд. Кожній команді присвоюється культурна ідентичність. Для того, щоб поставити себе на їхнє місце, інформація, що має відношення до успіху (або невдачі) передбачуваної співпраці, перерахована на рольовій картці. Потім моделюється ситуація, в якій взаємодія між різними культурними ідентичностями стає неминучою (див. Reeb 2018).

Спочатку команди повинні розробити і представити концепцію рішення, яка відповідає призначеній культурі. Потім команди мають працювати над спільним рішенням проблеми, сумісним з різними культурними традиціями (див. Reeb 2018).

Мета методу

Розвинути більшу обізнаність про власну та інші культури. Присвоєння ролей культурам, до яких людина сама не належить, допомагає помітити, прийняти і краще сприймати способи мислення, які походять з інших культурних ідентичностей. Крім того, слід розширити розуміння того, як різні культури по-різному впливають на пошук рішень проблем. Це уможливить кращу співпрацю у вирішенні культурно-специфічних і міжкультурних проблем (див. Reeb 2018).

Загалом, виникає „усвідомлення „потенціалу транскультурних зв’язків“, тобто можливостей того, як можна знайти підходи у власних культурних орієнтаціях, щоб мати справу з культурними орієнтаціями інших“ (Reeb 2018).

Література

Банненберг, Енн-Крістін (2011): Важливість міжкультурної комунікації в бізнесі. Теоретичне та емпіричне дослідження необхідності та практики міжкультурного розвитку персоналу на прикладі деяких великих німецьких компаній в автомобільній промисловості та сфері постачання. Кассель: Видавництво Кассельського університету.

Кьоппель, Петра (2003): Підходи до оцінки культури та їх інтеграція в міжкультурне навчання. Серія Fokus Kultur, т. 2. Нордерштедт: Книги на замовлення.

Ріб, Александр: Das Fünf-Kulturen-Spiel -Transkulturelles Lernen. Транскультурне навчання з „П’ятьма культурами“ з категорії: Міжкультурні навчальні ігри. https://www.ikud-seminare.de/seminare/das-fuenf-kulturen-spiel.html [03.05.2018].

Шенхут, Міхаель: Das Kulturglossar. Гра „П’ять культур“. http://www.kulturglossar.de/html/f-begriffe.html [28.06.2018].